8 клас




25.11.2020

Тема. Травлення в шлунку й кишечнику

Мета уроку: розглянути особливості процесу травлення в шлунку, а також характер дії ферментів шлунка; розглянути особливості процесу травлення в кишечнику, а також характер дії ферментів кишечнику.

Базові поняття й терміни: травлення, шлунок, шлунковий сік, залози, ферменти, пепсин, слиз, хлоридна кислота, травлення, хімус, тонкий і товстий кишечник, дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, жовчний міхур, печінка, жовч, емульгація, всмоктування поживних речовин, ворсинки, мікроворсинки, сліпа кишка, апендикс, пряма кишка.

   Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

    Тестування (виконати в зошитах)

     1.Зуби їжу: а) змочують; б) подрібнюють.

2.Найпоширеніше захворювання зубів - це: а) гастрит; б) карієс.

3.У людини великих слинних залоз: а) одна пара; б) дві пари; в) три пари.

4.Вуглеводи розщеплюються: а) гормонами; б) ферментами.

5.Ємність шлунка у дорослої людини становить: а) 1 л; б) 2 л; в) 3 л.

6.Печінка - це: а) залоза; б) гормон; в) фермент.

7.Апендикс - це: а) залоза; б) червоподібний відросток.

8.У ротовій порожнині внаслідок дії слини розщеплюються: а) білки; б) жири;

 в) вуглеводи;             г) нуклеїнові кислоти.

9.У дорослої людини в нормі загальна кількість різних видів зубів дорівнює:

 а) 8 різців, 4 ікла, 20 кутніх зубів; б) 4 різці, 8 іклів, 20 кутніх зубів; в) 10 кутніх зубів, 10 різців, 8 іклів.

10.Язик утворений тканиною: а) м'язовою посмугованою;

б) м'язо­вою непосмугованою;                      в) сполучною.

11.У ротовій порожнині не відбувається: а) механічне подрібнення їжі;

 б) знезараження мікроорганізмів; в) розщеплення крохмалю; г) роз­щеплення жирів.

12.Пережовану, змочену слиною та частково розщеплену їжу язик проштовхує до:                                             а) стравоходу; б) глотки; в) шлунка.

13.Центр ковтання розташований у мозку: а) довгастому; б) про­міжному;

в) середньому.

14.Фермент слини розщеплює: а) крохмаль до глюкози; б) білки до амінокислот;

в) жири до гліцерину та жирних кислот.

15.Центр безумовного слиновидільного рефлексу розташований у мозку:

а) довгастому;         б) проміжному;     в) середньому.

 

Цікава інформація.

1)                 Виявляється, що туберкульозна паличка, яка потра­пила з їжею до шлунку, гине в кислому середовищі шлункового соку.

2)                 Шлунок немовлят округлий, розміщений горизон­тально, у 2-3 роки — грушоподібний, у 7 років — як у дорослих.

3)                 Місткість шлунку новонароджених -- 30-35 мл, в однорічної дитини — 0,5 л, у 10-річної — 1,5 л.

4)                 На початку XVIII ст. в Римській академії ставилися досліди на птахах. Трубочку, в якій зроблено отвори, заповнювали їжею і вводили в шлунок птаха. Через певний час трубочку видаляли. Знаменитий фізик і біолог Реомюр повторив ці досліди на хижих птахах, у яких слабо розвинутий м'язовий шлунок. Досліди були вдалі, оскільки птахи через певний час самі викидали неперетравлену їжу. Так було з'ясовано хімічну дію шлункового соку на їжу. Шотландський лікар мав щасливу нагоду перевірити дослід Реомюра на людині. Цирковому артисту, який ковтав камені, а потім викидав їх, було запропоновано ковтнути  трубочки, які використовувалися в дослідах із птахами. Таким чином було вивчено склад шлункового соку.

 

Вивчення нового матеріалу.

З ротової порожнини їжа в результаті ковтання попадає в стравохід. Ковтання являє собою рефлекторний акт, що складається з ряду послідовних стадій. Однак лише перша з них є довільною, оскільки тільки в стінках верхньої частини стравоходу містяться посмуговані м'язові волокна. На всьому ж іншому протязі розташовується тільки гладенька мускулатура. Потрапляння їжі в стравохід викликає перистальтичні скорочення його стінок (і пересування харчової грудки. Як тільки вона досягає кінцевої частини стравоходу, відбувається розслаблення сфінктера (м’язового клапана) на границі зі шлунком, куди і попадає харчова маса.


Мал. 1. Шлунок

1 - стравохід, 2 - шлунок, 3 - слизова оболонка, 4 - дванадцятипала кишка,

5 - щільна сполучнотканинна оболонка, 6 - м’язові шари, 7 - кишечник

У шлунку відбувається депонування їжі і її подальша фізична і хімічна переробка. Завдяки перистальтичним скороченням його стінок їжа поступово перемішується зі шлунковим соком. Процес цей здійснюється досить повільно, так, що в той час як зовнішня частина харчової грудки піддається дії шлункових ферментів у його внутрішній частині, амілаза слини продовжує розщеплювати вуглеводи доти, поки не буде нейтралізована кислим середовищем шлунка. Змішана зі шлунковим соком харчова маса називається хімусом. Шлунковий сік секретується трьома типами клітин, розташованих у слизовій оболонці:

1.Головні клітини продукують пепсиноген - речовину попередник пепсину, що являє собою суміш декількох протеаз, активних при різних значеннях рН.

2. Додаткові клітини секретують слиз (муцин).

3. Обкладочні клітини виділяють соляну кислоту (НСl).

Ці типи клітин розташовуються в слизовій шлунка нерівномірно, і травний сік, виділюваний різними відділами шлунка, має різний склад. Соляна кислота, що вироблювана додатковими клітками, виконує наступні функції:

активує перетворення пепсиногена в пепсин;

створює кисле середовище, необхідне для здійснення гідролітичної активності пепсину;

викликає набрякання і денатурацію білків:

має бактерицидну дію;

Пепсин здійснює гідроліз білків з утворенням полі- та олігопептидів, він декретується в неактивному стані (у вигляді пепсиногена), від якого під дією соляної кислоти або інших молекул вже активованого пепсину відокремлюється ділянка, яка закривала активний центр цього ферменту; фермент активізується. Кількість ферменту в шлунковому соку в значній мірі залежить від кількості і якості їжі. Крім нього ,до складу травного соку входить ліпаза, що має слабкий гідролітичний ефект на жири. Муцин утворює оболонку, що тісно прилягає до слизової шлунка. Вважається, що він захищає її від різних фізичних і хімічних подразників і самоперетравлювання ферментами шлункового соку.

Регуляція секреції шлункового соку

Прийнято виділяти три фази шлункової секреції, зв'язаної з прийомом їжі:

1. мозкову;

2. шлункову;

3. кишкову.

Під час кожної з них реалізуються різні механізми впливу на слизову шлунка.

Мозкова (цефалічна) стадія починається при виді їжі, відчутті її запаху і відтворенні обстановки, що передує годівлі. Вона обумовлена дією умовних рефлексів, зв'язаних з очікуванням їжі.

Як тільки їжа попадає в рот, до цього додаються безумовно-рефлекторні впливи подразнення рецепторів ротової порожнини і глотки. У результаті відбувається посилення виділення шлункового соку. Існування цієї фази доводиться дослідами з "уявним" годуванням, проведеними І.П. Павловим на собаках з ізольованим шлуночком.

У піддослідної тварини ізолювали ділянку шлунка, зберігаючи при цьому її кровопостачання й іннервацію, і вживляли в "новостворений" шлунок фістулу таким чином, що можна було збирати шлунковий сік, що утворюється там. Крім того, проводилася операція езофаготомії, що не дозволяє їжі проникати в шлунок. Сутність її полягала в перерізанні стравоходу і виведенні кінців, що утворилися, назовні в області шиї. Результати цих дослідів показали, що "уявне" годування приводить до рясного виділення шлункового соку.

Мозкова фаза здійснюється завдяки збудженню певних центрів у лімбічній системі і гіпоталамусі, що передається по волокнах блукаючого нерва, а також виробленню шлунковими залозами гормону - гастрина, що стимулює секрецію НСl.

Шлункова фаза шлункової секреції настає при механічному і хімічному подразненні порожнини шлунка харчовою грудкою, що потрапила в нього. Вона так само, як і перша, має нервову (рефлекторний вплив шлункового соку на подразнення механорецепторів слизової оболонки) і гуморальну (за допомогою виділення гастрина) регуляцію.

Секреція шлункового соку під час третьої, кишкової, фази спочатку зростає, а потім знижується. Підвищення секреції викликається нервовими і гуморальними впливами, що йдуть від дванадцятипалої кишки в результаті надходження до неї недостатньо перетравленої їжі з високими значеннями рН. Коли в тонкий кишечник починає надходити кислий хімус, а також жир, секреція шлункового соку гальмується.

Серед численних факторів, що мають вплив на шлункову секрецію, можна виділити емоційний. Почуття тривоги, страху, туги пригнічує вироблення травного соку і моторику шлунка.

 

 

 

 

 

 Закріплення знань(завдання виконати в зошитах).

1.За добу в шлунку людини виділяється 80 мл шлункового соку ( = 1,065 г/см3). Підрахуйте й вкажіть масу хлориду натрію, необхід­ного для утворення хлоридної кислоти, що міститься в шлунковому соку (масова частка хлоридної кислоти в шлунковому соку 0,5%): а) 0,68 г; б) 12,4 г; в) 24,5 г; г) 6,8 г.

2.Заповніть таблицю, використовуючи перелічені назви ферментів, амілаза, пепсин, мальтаза, ліпаза, відповідно до речовин, які вони роз­щеплюють:

Органічні речовини

Фермент

До яких речовин розщеплюються

Білки

 

 

Жири

 

 

Вуглеводи

 

 

 

3.Виберіть процеси, що відбуваються у певних органах травлення, та впишіть у таблицю відповідей відповідні їм літери: а) всмоктування поживних речовин; б) часткове розщеплення вуглеводів; в) розщеплення деяких видів жирів (наприклад, молока);  г) часткове розщеплення білків; д) розщеплення білків до амінокислот; є) розщеплення вуглеводів до глюкози; ж) всмоктування води; з) розщеплення жирів до жирних кислот та гліцерину; и) подрібнення їжі.

 

Ротова порожнина

Шлунок

Тонкий кишечник

Товстий кишечник

 

 

 

 

 

Домашнє завдання:

1. Опрацювати параграфи 9,10.

2.Підготувати інформацію про хвороби шлунково-кишкового тракту.

 

Завдання надсилайте на електронну адресу: svitlananepokrita123@gmail.com




13.10.2020

Тема.  Фізичні якості м’язів. Робота м’язів. Лабораторне дослідження «Втома в разі статичного й динамічного навантаження. Вплив ритму й навантаження на розвиток втоми».

Мета:

Освітня - продовжити формувати знання учнів про функції м’язів в організмі;ознайомитись з фізичними якостями  м’язів тіла людини; встановити відмінності динамічної та статичної роботи м’язів; визначити причини втоми; вивести правило оптимальної роботи м’язів.

Розвиваюча - розвивати уміння порівнювати функції та фізичні якості м’язів,  робити висновки та узагальнення.

Основні поняття: м'язи, властивості м'язів (сила, тонус, швидкість, витривалість), статична й динамічна робота, стомлення м'язів, надвідновлення

                                                          Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Закінчити фрази (виконати в зошитах).

1.Зверху м’яз вкритий сполучнотканинною оболонкою.

2.Білки м’язових волокон.

3.Яка енергія забезпечує скорочення м’язів.

4. М’язи голови розподіляються на….

5. Міжреберні м’язи беруть участь у….

6.Великі м’язи грудної клітини забезпечують…..

7. Забезпечує згинання в ліктьовому суглобі ….

8. Розгинання в ліктьовому суглобі …..

9. Найдовший м’яз – ….

10. Забезпечує згинання колінного суглоба …..

11.Забезпечує розгинання колінного суглоба ….

Вправа «Збери докупи»

Завдання полягає в тому, щоб вибрати саме ті м'язи, які належать до певного відділу.

1. М'язи голови: жувальні, скроневі, колові м'язи очей, потилично-лобна.

2. М'язи тулуба: грудні, міжреберні, широкі м'язи спини, діафрагма.

3. М'язи верхніх кінцівок: біцепс плеча, дельтоподібний м'яз, трицепс плеча, ліктьовий м'яз.

4. М'язи нижніх кінцівок: чотириголовий м'яз (квадріцепс) стегна, великий сідничний, кравецький, литковий.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

     1. Фізичні якості м’язів.

Сила м’язів – це величина максимального напруження, яке може розвинути м’яз під час свого збудження (вчитель використовує таблицю із зображенням двох юнаків з різним фізичним розвитком ).

Швидкість скорочення м’язів – визначається часом за який м’яз   скорочується і розслаблюється.

 Витривалість – здатність тривалий час підтримувати заданий ритм роботи. Тонус (від гр. «tonos» - напруження)- це стан постійного незначного напруження м’язів.

2. Статична і динамічна робота.

                                          Робота м’язів

                                               

 

 

                        Статична                    Динамічна                      

М’язи перебувають в тривалому           Скорочення м’язів чергується з

напруженні.                                              їхнім розслабленням.

Така робота м’язів дуже втомлива.        Робота м’язів менш втомлива.

 

3.Робота м’язів обчислюється за формулою:  A = mh

Наприклад важкоатлет підіймає штангу масою 100кг (m) на висоту 2 метри(h), то виконана робота буде дорівнювати: А=100х2=100кг/м, або 1962 Дж. (одна кілограм-сила дорівнює 9,81 н.).

4.Втома м’язів

     Швидкість настання втоми залежить від стану нервової системи, частоти ритму, в якому виконується робота, і від величини навантаження. При різко вираженій втомі розвивається тривале скорочення м’язів, нездатність їх до повного розслаблення. Втома може бути зумовлена несприятливою обстановкою, нецікавою роботою.

 

Для кожного виду м’язової діяльності можна підібрати деякий середній (оптимальний) ритм і величину навантаження, при яких роботи стане максимальною, а втома розвиватиметься поступово. Дослідження І.М. Сєченова засвідчили, що найбільшу роботу м’язи можуть виконувати при середньому навантаженні і середньому ритмі.

 

Фізична втома – нормальне фізіологічне явище. Після відпочинку працездатність не тільки відновлюється, а й часто перевищує початковий рівень. Уперше І.М.Сєченов у 1903 році довів, що відновлення працездатності втомлених м’язів правої руки відбувається значно швидше, якщо в період відпочинку виконувати роботу лівої рукою. На відміну від простого спокою, такий відпочинок І.М. Сеченов назвав активним.

 

Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування. Тривала бездіяльність м’язів спричиняється до їх атрофії і втрати ними працездатності. Тренування. Тобто систематична, помірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності, що важливо для фізичного розвитку всього оргазму.

 

Для досягнення високої працездатності м’язів під час фізичної роботи слід дотримувати таких правил:

 

- працювати на свідому повітрі або у добре провітрюваному приміщенні для забезпечення надходження до м’язів необхідної кількості кисню, без якого неможливе утворення енергії, що виділяється у результаті розщеплення вуглеводів у клітині;

 

- уникати без достатньої фізичної підготовки надмірних навантажень;

 

- тренувати свої м’язи фізичними вправами;

 

-         за появи відчуття значної втоми потрібно відпочити – чергування фізичних навантажень і відпочинку є одним зі способів підтримання високої працездатності й запобігання перевтомі.

 

Закріплення нового матеріалу.

Виконання лабораторного дослідження №2 «Втома в разі статичного й динамічного навантаження. Вплив ритму й навантаження на розвиток втоми».

 

Інструктивна картка

1.Візьміть два підручники однакової маси в ліву та праву руки. Витягніть руки в сторони. Правою рукою(з підручником) виконуйте згинання руки в лікті до плеча і від нього протягом хвилини, а ліву руку ( з підручником)тримайте витягнутою без руху. Швидше відбулося стомлення  ________________руки, оскільки вона виконувала________________ роботу.

2. Згинайте руку з підручником у різному темпі: повільному, середньому і частому. Порахуйте кількість рухів, відмітьте час настання стомлення(у секундах). Отримані дані занесіть до таблиці.

Ритм

Число рухів

Початок стомлення в секундах

Уповільнений

 

 

Середній

 

 

Частий(швидкий)

 

 

3.Послідовно згинайте руку з 1-м, 2-ма, 3-ма підручниками з однією і тією ж швидкістю. У кожному випадку порахуйте число рухів, відмітьте час настання стомлення (в секундах). Отримані дані занесіть до таблиці.

 

Навантаження

(кількість підручників)

Число рухів

Початок стомлення в секундах

1 шт.

 

 

2шт.

 

 

3 шт.

 

 

Висновок. _______________________________робота більш стомлююча, оскільки_______________________________________________________________________________________________________________________        

Підсумок  уроку

 Дати відповідь на проблемне питання  уроку.( Чому, коли ви збираєте томати на грядках  відчуваєте втому   спини а не рук?)

Домашнє завдання:

-          опрацювати § 32.

-          індивідуальне завдання: підготувати повідомлення або презентації «Вікові особливості розвитку скелета людини», «Розвиток м'язів людини з віком», «Проблеми опорно-рухової системи», «Гіподинамія — ворог сучасної людини» та «Рухова активність —основа фізичного здоров'я».

 

 Виконані завдання надсилайте на електронну адресу svitlananepokrita123@gmail.com

 




26.05.2020, 27.05.2020
Тема. Постембріональний розвиток людини. Репродуктивне здоров’я.
Мета: закріпити й поглибити знання про розмноження та розвиток людини; продовжити формувати знання про постембріональни і терміни:  життєвий цикл людини,  періоди розвитку, хронологій вік, біологічний вік, постембріональний розвиток,  акселерація.
 нь учнів.
Біологічний диктант.
1. Зовнішня оболонка яйцеклітини ...
2. Хвостик сперматозоїда забезпечує йому ...
3. Запліднення відбувається в ...
4. Злиття гамет — це ...
5. Жіночого гамета ...
6. Індивідуальний розвиток ...
7. Внаслідок злиття гамет утворюється ...
8. Фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний з заплідненням яйцеклітини, розвитком зародка і плода, називається ...
9. Чоловіча гамета...
10. Критичні періоди розвитку зародка ...
Мотивація навчальної діяльності.
     Спостережливі люди давно вже звернули увагу на те, що життя людини тече нерівномірно, а з якоюсь періодичністю, з переломами, якісними стрибками.
Гіппократ поділяв життя людини на періоди в 7 років:
- до 7 років – дитя;
- від 7 до 14 – дитина;
- від 14 до 21 – підліток;
- від 21 до 28 – юнак;
- від 28 до 49 – дорослий;
- від 49 до 56 – літній;
- далі – старий.
      Перший вдих немовляти, перший крок свідчать про початок нового життя і ми говоримо «Людина народилася». І, дійсно, життя кожної людини ділиться на декілька різних частин. 
 Інформаційне повідомлення

1. Періодизація життя людини.
Після народження починається постембріональний розвиток.

 Періоди життєвого циклу людини:
— Хронологічний вік — період від народження до певного відлічу­ваного моменту.
— Біологічний вік — сукупність анатомічних і фізіологічних особли­востей людини, що відповідають віковим нормам.
2. Заповнення таблиці, використовуючи інформацію про періоди роз­витку та їх найхарактерніші риси.
Періоди розвитку та їх найхарактерніші риси
Віковий період
Морфо-фізіологічна характеристика
Соціальна функція
Новонародже­ний (перші 10 днів)
Перший вдих, загоювання пупкової рани, рефлекси ссання, хапання. Годування молозивом, грудним молоком. Заростання Боталової протоки.
Народження — для ди­тини перший психоло­гічний кризовий стан, зіткнення з новими умовами
Грудний (10 днів - 1 рік)
Перші 3 місяці: годування молоком, роз­виток шийних м’язів, заростання мало­го тім’ячка, інтенсивний ріст, сон — 20-22 год. на добу
Розвиток умовних реф­лексів на батьків, звуки, запахи; поява емоцій
6 місяців: годування молоком (сумішшю), введення в їжу соків, пюре; дитина починає сідати, тримає іграшки, повзає, прорізують­ся різці, сон — 18-20 год.
Розрізняє батьків, ро­дичів, реагує на подразнення. Розвиток рухів, починає вимов­ляти звуки
12 місяців — годування молоком або мо­лочними кашами, сумішами: супи, пюре, фрукти. Заростає велике тім’ячко, костеніє скелет, починає ходити, формуються вигини хребта. Маса збільшується в 3 рази, ріст — у 1,5 рази. Сон — 16-18 год.
Починається формуван­ня характеру, грається з іграшками, вимовляє 4-6 двоскладових слів
Раннє дитинство (1-3 роки)
1-2 роки: харчування загальне з обов’язко­вими молочними стравами два рази на добу. Формуються молочні зуби та опорно-рухова система. Ріст уповільнюється, збільшення маси — 2-3 кг на рік. Сон — 15-16 год. на добу.
Потребує уваги, граєть­ся, розвивається мова. Засвоює поняття «ні»
2-3 роки: самостійне приймання їжі, загальна дієта, але один раз обов’язково молоко чи молочна страва. Режим дня. Добра координація рухів (біг, стрибки), ріст збільшується на 5-9 см на рік, вага — на 2 — 2,5 кг. Сон — 13-14 год. на добу.
Розвиток уяви, фантазії. Усвідомлення власного «Я». Опановування мови реченнями. Перші «чому?»
Перше дитинство (4-7 років)
4-5 років: харчування спільне з дорос­лими, але більш вітамінізоване. Здійснює складні рухи, починає ліпити, малювати, писати. Виробляються гігієнічні нави­чки. Зріст — 106-110 см, вага — 15-16 кг. Сон — 12-13 год.
Утвердження власного «Я», з’являється цікавість, наслідує діяль­ність дорослих, розріз­няє уявне та дійсне
6-7 років: зміна зубів на постійні, за­гальна дієта. Удосконалення рухових реакцій. Перший ростовий стрибок — 10 см. Здатний до навчальної діяльності. Сон — 11-12 год. на добу.
Школа — другий пси­хологічний кризовий період для дитини, по­трапляння в нові умови. Сформована мова, є власні думки
Друге дитинство (хлопчики — 8-12 років, дівчатка — 8-11 років)
Посилений ріст, секреція статевих гор­монів, поява вторинних статевих ознак. Виробляється режим дня. Харчування калорійне, вітамінне. Сон — 10-11 год.
З’являються уподобан­ня, схильності. Розвиваються розумові здібності, становлення особистості
Підлітковий вік (хлопчики — 13-16 років, дівчатка — 12-15 років)
Статеве дозрівання. 2-й ростовий стрибок (рук і ніг) — 10-15 см. Надмірна збудли­вість і дратівливість. Харчування потребує на 20% більше білків. Сон — 9-10 год.
Період внутрішніх протиріч. Акселера­ція — прискорення психічного і фізичного розвитку
Юнацький вік (юнаки — 17-21 рік, дівчата — 10-20 років).
Завершення росту і формування орга­нізму. Статева і психологічна зрілість. Остаточне формування нервової системи. Харчування калорійне. Сон — 8-9 год.
Остаточне формуван­ня особистості. По­шук місця в житті, здобуття професій.
Зрілий вік — пер­ший період. У жі­нок — 21-35 ро­ків, у чоловіків — 22-35 років
Найпродуктивніший період життя. Ство­рення сім’ї. Народження і виховання дітей, робота над досягненнями мети життя. Поступове зниження рівня обміну речовин. Сон — 8-9 год. на добу.
Вступ у шлюб, народ­ження і виховання дітей. Розвиток влас­них здібностей. Вибір роботи.
Зрілий вік — дру­гий період. У жі­нок — 36-55 ро­ків, у чоловіків — 36-60 років
Перебудова організму, поступове знижен­ня процесів обміну. Старіння організму. Поява зморщок. Сон — 8-9 год.

Реалізація людини як особистості в певній сфері діяльності. По­будова міцної сім’ї.
Похилий вік: чоловіки — 61-74 роки,
Жінки — 56-74 роки.
Зниження рівня метаболізму, згасання репродуктивної функції, накопичення хвороб
Вік мудрості, передача досвіду наступним поколінням
Старечий вік: 75-90 років.
Те саме
Те саме
       Літній вік у чоловіків розпочинається із 61 року життя і триває до 74 років, а у жінок з 56 років і до 74 років. В цей час в організмах починають протікати процеси старіння.   Наука, яка вивчає такі процеси називається геронтологія. 
       Старість – це заключний період вікового розвитку, який наступає закономірно. Люди похилого віку не можуть витримувати багатьох фізичних навантажень, тому що у їхніх тканинах відбуваються атрофічні зміни і зменшується кількість води в клітинах. Суглоби твердішають, м’язи слабшають, виникає важкість у диханні, знижується реакція на зміни в середовищі. Але старіння буває: природне (фізіологічне), передчасне і уповільнене. 

Багато людей живуть набагато довше, ніж 74 роки. Це довгожителі. Вони активні люди, неповні, ведуть здоровий спосіб життя, скромні стосовно свого матеріального становища. Чимало відомих людей, що внесли свій вклад у розвиток різних наук, були довгожителями і творчими натурами.
3. Репродуктивне здоров’я.
     Отже, на тривалість нашого життя впливають, перш за все, спадковість і навколишнє середовище. Однак закономірностей в успадкуваннях ознак довгожителів, звичайно, немає. Існує певний зв’язок між віком, до якого дожили батьки, і життя їх дітей. Однак цей фактор впливає на успад­кування 2000 хвороб і дефектів. Спадковість зазвичай не обов’язково є проявом хвороб. А тому варто говорити, що здатність до захворювання більша у тих людей, де в родині була якась хвороба.                                  
       Лев Толстой сказав, що бути добре народженим — право кожної люди­ни. Історія виникнення вино пиття  сягає близько 10 тис. У давні часи вино вживали в дуже розбавленому вигляді. У деяких країнах взагалі забороняли пити вино молодим людям, які ще не створили сім’ї. Починаючи з середніх віків, міцні алкогольні напої стають атрибутом не лише святкового столу. Пияцтво поширилось по всіх країнах світу в XIX ст. І лише в другій по­ловині нашого століття вживання вина стало масовим явищем. Сьогодні 60% всіх дітей, що страждають комплексом неповноцінності — наслідок нетверезого способу життя їх батьків. Особливо занепокоєні вчені тим, що до спиртного почало залучатися все більше жінок. За останні десятиліття кількість жінок, що пиячать, зросла втричі. Ще на початку минулого століття німецький психіатр Е. Крепелін говорив, що якщо жінки вживатимуть алкоголь, то потомству загрожує загибель. Навіть вживання алкоголю зрідка у невеликих дозах призводить до того, що в організмі й тканинах плоду поступово формується алкогольний синдром плоду (АСП). Вчені вважають, що АСП трапляються в одному випадку із 600 пологів.               
         Наркотики, що потрапляють в організм плоду при вживанні їх матір’ю, після народження спричинюють у новонароджених різке порушення дихання, сильне посиніння, корчі, шоковий стан, блювоту. Крім того, дуже часто спостерігається народження психічно неповноцінних дітей.                                                     
         Паління цигарок майбутньою матір’ю теж негативно впливає на ва­гітність. Нікотин викликає зміни плаценти. Далі це може призвести до деформації зародка чи появи інших вад, котрі зустрічаються в 2-4 рази частіше в тих випадках, коли один чи двоє батьків курять. У плоду уражаються печінка, нервова система, нирки, деформуються шлунок, кишечник. У середньому в однієї із п’яти жінок, котрі палять цигарки, народжується мертва дитина.                                                                       Відмовтеся від усіх шкідливих звичок, тому що ваш спосіб життя, харчування закладають основу здоров’я дитини.                         
       Намагайтеся уникати стресів і не давати волі негативним емоціям, адже страх, ревнощі, злість, душевний біль завдають непоправної шкоди дитині та її психіці, яка тільки формується.                         
У віці 12 років тіла такі сильні, що якщо б ми могли фізично все життя залишатися на рівні цього віку, то минуло б 6700 років, перш ніж наш організм вичерпав би свої життєві можливості. Вже після 30 років клітини і клітинні структури людини руйнуються, можливості до самовідтворення знижуються і ймовірності нашої смерті кожні 8 років подвоюються.                 Головними «вбивцями» людини є серцево-судинні хвороби. Якщо ми подолаємо їх, то виграємо 17,5 років життя. А якщо ми знизимо захворюваність на рак всього на 80%, то до нашого життя додадуться 2,5 року. Якщо нам вдасться скоротити кількість смертей від нещасних випадків, вбивств, самовбивств, цирозу печінки, грипу, діабету, то до нашого життя можна додати ще 2,5 року.                                                                                            
     Куріння цигарок — причина більш ніж 95% всіх захворювань раком легень, горла, язика і найбільша кількість захворювань емфіземою ле­гень. Якщо ви викурюєте дві і більше пачки цигарок на день, то, по суті, віддаєте хвилину життя за куріння, тож порівняно з тим, хто не курить, ви втра чаєте 8,3 року життя.
      Алкоголізм. Випивання людиною 2-3 чарки на день відчиняє двері трьом «люди­новбивцям»: цирозу печінки, пневмонії, аваріям на транспорті. Алкоголь є причиною половини тяжких аварій на транспорті.
      Ліки і хімікати. Лікарських препаратів  є 50 тис., 36 тис. пестицидів, 7 тис. видів харчових добавок. Багато із них потрапляють в наш організм з їжею або повітрям.  Якщо знизити забрудненість повітря вдвічі, то захворювання бронхітом знизиться на 25-30%, хвороби серця — на 20%, а раком — на 15%.
      Надлишкова вага. 4 кг зайвої ваги віднімають у нас приблизно рік життя. До того ж, люди з надлишковою вагою схильні до інфаркту у 3,5 рази частіше. Вони страждають на хворобу нирок, діабет, цироз печінки, рак печінки і жовчного міхура, респіраторні інфекції, гіпертонію.
      Дієта. Коронарна недостатність у 7 разів вища у людей з високим вмістом холестерину в крові. Скоротивши споживання яловичини, яєць, мас­ла, морозива, твердих сирів, ви втричі скорочуєте ймовірність небез­пеки інфарктів. Неправильне харчування знижує тривалість життя на 6-10 років.
       Фізичні вправи. Правильно підібрана система вправ припиняє фізичне старіння і може долати в середньому 6-9 років життя.  Для продовження життя необхідно регулярно проходити медичне обстеження. Жінки, котрим за 30 років, щорічно перевіряючи своє здоров’я, можуть додати до свого життя 4 роки. Вчені дійшли висновку, що стреси, нервове перенапруження при­зводять до хвороб і, відповідно, до зменшення тривалості життя.
Практичне застосування набутих знань
Встановіть відповідність.
1. Акселерація
2. Тім’ячка
3. Полюції
4. Біологічний вік
5. Хронологічний вік
6. Ріст
7. Мутації
І. Кількісні ознаки організму
II. М’яка сполучна тканина головного мозку у грудних дітей
III. Період, прожитий від дня народження до певного часу
IV .Прискорений психічний і фізичний розвиток дітей
V .Зміни голосу у підлітків
VI .Мимовільне виверження сперми під час сну
VII .Сукупність анатомічних і фізіологічних осо­бливостей, що відповідають віковим нормам

Корекційно-оцінюючий етап
Дайте відповіді  на питання:
- які чинники впливають на біологічний вік людини?

- в яких галузях діяльності особливо треба враховувати біологічний вік людини?
- які системи органів людини можуть бути індикаторами в періодизації дорослого віку?

- причини акселерації
Домашнє завдання                                                                         
1. Опрацювати матеріал параграфа 62.

2.Виконати завдання на стр. 280 письмово


19.05.2020
Тема. Будова та функції  репродуктивної системи.
Мета: прослідкувати еволюцію статевого розмноження в природі; розширити знання про будову і функції  репродуктивної системи; розвивати вміння порівнювати основні процеси життєдіяльності організму людини та робити відповідні висновки і узагальнення
Базові поняття і терміни:  яєчка, яєчники, простата,  сім’яна протока, матка, піхва, зовнішні статеві органи, статеві шляхи,  губчасті тіла, мошонка, верхня плоть, клітор, дівоча пліва, тестостерон,  статевий член,  маткові труби.
Актуалізація опорних знань
Вправа «Бліц-інтерв’ю».
1. Які способи розмноження в органічному світі вам відомі?
2. Яку назву мають чоловічі статеві органи у тварин?
3. Чи у всіх тварин є чоловіча і жіноча стать?
4. Які ви знаєте тварини-гермафродити?
5. Чи спостерігаються у курей представники жіночої і чоловічої статі?
6. Що таке запліднення?
7. к відбувається запліднення у риби?
8. Як розмножуються плацентарні ссавці?
9. Що таке метаморфоз?
Інформаційне повідомлення
Чоловіча статева система:
1. Статеві залози – яєчка або сім’яники.
2. Статеві шляхи – це шляхи, по яких рухається сперматозоони:
а) придаток яєчка – згорнута спірально трубочка, в якій відбувається дозрівання сперматозоїдів упродовж 2 тижнів;
б) сім’явиносна протока;
в) сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами і підтримує їх рухливість;
г) передміхурова залоза(простата) – виділяє слиз, що забезпечує пересування сперматозоїдів сім’явиносною протокою і сприяє сім’явипорскуванню.
Примітка! Рух сперматозоїдів по сім’явиносній протоці разом із секретом всіх перерахованих залоз утворює сперму.
3. Зовнішні статеві органи:
а) статевий член;
б) мошонка.
Жіночі статеві органи:
1. Статеві залози – яєчники. 
2. Статеві шляхи – шляхи, по яких рухаються яйцеклітини:
а) маткові труби;
б) матка;
в) піхва.
3. Зовнішні статеві органи:
а) статеві губи;
б) дівоча пліва-виконує функції захисту від забруднення і потрапляння мікробів;
в) клітор.
Ознаки статевого дозрівання
Стать
Дівчатка
Хлопці
Вік
9-16 років
11-18 років
Зміни в організмі
·         Ріст внутрішніх статевих органів.
·         Ріст молочних залоз. Вироблення гормону про­гестерону
·         Дозрівання яйцеклітин
·         Ріст статевих ор­ганів
·         Вироблення сперма­тозоїдів
·         Вироблення гормону тестостерону
Вторинні статеві ознаки
·         Змінюється фігура
·         Кістки тонкі
·         З’являється волосся під пахвами, на лобку, шкіра об­личчя гладенька
·         Голос не змінюється
·         Можуть з’являтися вугрі
·         Починається менструація
·         Фігура змінюється
·         Міцніють кістки
·         З’являються вуса і борода, волосся на лоб­ку і під пахвами.
·         Мутація голосу
·         Виникають вугрі
·         З’являються полюції
За допомогою підручника (параграф 59) заповнити таблицю «Будова та функції чоловічої та жіночої статевої системи». Виконати завдання в зошитах.

Органи
Характеристика
Функції












 Закріплення знань учнів.
Проблемне запитання. Який взаємозв’язок між будовою і функцією органів репродуктивної системи (чоловічої і жіночої) ?
 Домашнє завдання.
1.Опрацювати матеріал параграфа 59.

2.Скласти кросворд по даній темі.
13.05.2020
Тема: ендокринна система. Ендокринна регуляція.
Мета: сформувати поняття про ендокринну регуляцію фізіологічних функцій організму людини; охарактеризувати принципи роботи ендокринної системи; розкрити значення гормонів цих залоз у підтримці життєдіяльності організму;  розглянути особливості гормональної (ендокринної) системи. 
Очікувані результати: учні називають залози внутрішньої та змішаної секреції, місце розташування залоз внутрішньої та зовнішньої секреції в організмі людини; пояснюють порушення гормональної регуляції в організмі та принципи роботи ендокринної системи.
Інформаційне повідомлення.
Ендокринна система. Ендокринна регуляція.
Ендокринна система – сукупність залоз, що утворюють гормони та забезпечують ендокринну регуляцію. Ендокринна система людини бере участь у гуморальній регуляції, забезпечує збереження гомеостазу в змінних умовах середовища, регулює ріст, розвиток , розмноження організму.  Разом з імунною системою формує та підтримує імунітет, з нервовою – здійснює регуляцію діяльності органів, психічну діяльність, емоційну реакцію. Наука про будову і функцію залоз внутрішньої секреції називають ендокринологією. Діяльність ендокринної системи організована за принципами взаємодії, ієрархічності, зворотного зв’язку, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем.  Ендокринна регуляція — це регуляція фізіологічних процесів в організмі людини, що відбувається за участю гуморальних чинників, які переносяться кров’ю, лімфою та тканинною рідиною. Є три типи залоз:
-      Залози зовнішньої секреції ( екзокринні залози) – це залози, які виділяють через протоки свої секрети на поверхню тіла або в порожнини тіла та органів ( слинні, потові, сальні, шлункові, молочні, слізні, кишкові);
-        Залози внутрішньої секреції ( ендокринні залози) – це залози, які виділяють гормони у внутрішнє середовище й не мають вивідних шляхів ( гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, при -щитоподібна, вилочкова, надниркова) ;
-         Залози змішаної секреції ( мезокринні залози) – це залози, які виділяють як секрети, так і гормони ( підшлункова й статеві).
Ендокринну регуляцію забезпечують залози внутрішньої секреції (ендокринні залози).До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні, вилочкова (тимус), надниркові залози.
     Ендокринна система виконує  ряд важливих функцій в процесах життєдіяльності організму.
      координує роботу всіх органів і систем організму;
• бере участь у хімічних реакціях, що відбуваються в організмі;
• відповідає за стабільність усіх процесів життєдіяльності організму в умовах зміни зовнішнього середовища;
• спільно з імунною і нервовою системами регулює ріст людини, розвиток організму;
• бере участь у регулюванні функціонування репродуктивної системи людини і його статевої диференціації;
• є одним з генераторів енергії в організмі;
• бере участь в утворенні емоційних реакцій людини і в його психічній поведін
    Тому порушення діяльності ендокринної системи призводить до виникнення ряду захворювань. Порушення діяльності ендокринних залоз
      зменшення продукції гормонів
      різноспрямовані зміни функції ендокринних залоз
      збільшення продукції гормонів
      дисфункція
      гіпофункція
      гіперфункція
Історія відкриття гормонів.
      Велике значення для розвитку терапії мало відкриття гормонів.  Вперше глибоко вивчав залози внутрішньої секреції Броун-Секар, який у 1889 р. в Паризькому біологічному товаристві зробив доповідь на підставі досліду, проведеного на собі, про дію водних витяжок з яєчок собак і морських свинок. Ці спостереження в той час зустріли з недовір'ям. У 1902 р. англійські фізіологи В. Бейліс (1860-1924) і Е. Старлінг (1866-1927) відкрили в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки секретин, що стимулює виділення жовчі і панкреатичного соку. Старлінг ввів у науку термін «гормон» (від «юрцасо» - спонукати). У 1914 p. Е. Кендаль виділив тироксин - гормон щитовидної залози. В першій половині XX ст. було відкрито гормони гіпофіза, яєчників, прищитовидних залоз, надниркових залоз, жовтого тіла та ін. Видатною подією для терапії було відкриття в 1921 р. канадським ученим Ф. Бантінгом (1891-1941) гормону підшлункової залози - інсуліну, який широко застосовується у лікуванні цукрового діабету, шизофренії. В основу методу виділення інсуліну було покладено теоретичні й експериментальні висновки здійсненої ще в 1901 р. роботи російського вченого Л. В. Соболева (1870-1919).
Властивості та значення  гормонів.
Гормони — високо специфічні  біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу.
      За хімічною природою гормони поділяють на три клас:
      Стероїдні гормони ( статеві);
      Похідні амінокислот ( тироксин) ;
      Білкові ( гормон росту);
       За характером дії гормони поділяють на тропні ( регулюють діяльність ендокринних залоз) та ефекторні ( регулюють життєві функції).


      Ендокринні залози людини: 1 - епіфіз, 2 - гіпофіз, 3 - щитоподібна залоза, 4 - тимус, 5 – надниркові залози, 6 - підшлункова залоза, 7 - яєчники, 8 - яєчка
 «Залоза внутрішньої секреції – гіпофіз».
     Гіпофіз ( нижній мозковий придаток) – ендокринна залоза, розташована при основі головного мозку. Це невелика залоза, маса якої досягає 0,5 г. У гіпофізі розрізняють три частки: передню,     Передня частка гіпофіза виробляє гормони, які регулюють ріст людини ( гормон росту) та впливають на діяльність інших ендокринних залоз ( тропні гормони).  Середня частка виробляє гормон меланотропін, який сприяє синтезу меланіну й зумовлює колір шкіри.Задня частка гіпофіза виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі, - вазопресину й окситоцину. Вазопресин зменшує виведення сечі, підвищує кров’яний тиск , а окситоцин стимулює діяльність молочних залоз у період вигодовування немовлят. При недостатньому утворенні гормона росту в дитячому віці процеси росту сповільнюються і людина залишається карликом. У разі надмірного надходження в кров гормона росту в період статевого дозрівання розвивається гігантизм. Надмірне виділення цього гормона у дорослих після завершення росту організму призводить до захворювання, що супроводжується збільшенням у розмірах кісток обличчя, кистей, ступнів, розростанням надбрівних дуг. У разі недостатньої кількості меланостимулюючого гормона виникає захворювання — вітиліго.
«Залоза внутрішньої секреції – епіфіз»
Епіфіз ( шишкоподібна залоза) — ендокринна залоза організму людини. Маленький виріст мозку, що схований під великими півкулями, за свій зовнішній вигляд назвали шишковидним тілом, бо за формою він нагадує соснову шишку. Тіло у вигляді соснової шишки зображувалось на папірусах у тих місцях, де йшлося про символ вічності життя та відновлення здоров’я.
Маса епіфіза у дорослої людини близько 0,2 г (100–200 мг), довжина — 8–15 мм, ширина — 6–10 мм, товщина — 4–6 мм. Відносна маса і розміри його в дітей більші, ніж у дорослих, особливо у дівчаток. До періоду статевого дозрівання розміри епіфіза зменшуються, а пізніше в ньому відкладаються солі кальцію та магнію. Паренхіма залози зберігається до старості. В епіфізі синтезується гормон мелатонін, який запобігає передчасному статевому розвитку. Під дією сонячного світла в епіфізі виробляється гормон серотонін, а  в нічний час – мелатонін. В останні роки із синтезом мелатоніну пов’язують тривалість життя людини.
«Залоза внутрішньої секреції – щитоподібна залоза»
  Щитоподібна залоза – ендокринна залоза, розташована на передній поверхні щитоподібного хряща гортані. Вона прикріплюється до трахеї й гортані щільною волокнистою тканиною й складається з правої й лівої часток, з’єднаних перешийком. Це непарна й найбільша залоза, маса якої близько 30-60 г. Щитоподібна залоза виділяє йодовмісні гормони тироксин й трийодотиронін та гормон тиреокальцитонін. Тироксин і трийодтиронін стимулюють розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової, крім того, вони прискорюють обмін речовин, а отже, й виділення енергії. Кальцитонін регулює вміст кальцію у крові і сприяє його збереженню в кістках. Порушення діяльності цієї залози  призводить до таких захворювань: кретинізму, мікседеми, базедової хвороби.
      Гіпофункція гормона щитоподібної залози (тироксину) призводить до виникнення мікседеми. Якщо недостатність функції залози виявляється в дитячому віці, то розвивається  кретинізм. Діти, які страждають на це захворювання, відстають у розумовому розвитку, а також у них затримується фізичний розвиток.  При збільшенні виділення цих гормонів розвивається базедова хвороба. У хворого підвищується температура тіла, людина худне, незважаючи на те, що споживає велику кількість їжі. У неї підвищується артеріальний тиск, з’являється м’язове тремтіння, слабкість, посилюється нервова збудливість. Це захворювання лікують хірургічним шляхом — видаляють частину залози або застосовують препарати, які перешкоджають синтезу тироксину.
«Залоза внутрішньої секреції – прищитоподібна залоза»
 На задній поверхні бокових частин щитоподібної залози розташовані дві пари прищитоподібних залоз. Іноді вони містяться в товщі тканини щитоподібної залози.
Гормон прищитоподібних залоз — паратгормон — регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі. Дія паратгормону подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи D).
Нормальна кількість кальцію в крові дорослої людини становить 2,25—2,75 ммоль/л (9—11 мг%). При недостатній функції прищитоподібних залоз (гіпопаратиреозі) внаслідок зниження рівня кальцію в крові розвиваються напади корчів (тетанія).
Гіперфункція прищитоподібних залоз спостерігається рідко, наприклад при пухлинах залоз, і супроводжується збільшенням кількості кальцію в крові і зменшенням неорганічного фосфату в кістках. Розвалюється кісткова тканина, розвивається м'язова слабість, біль у спині, руках, ногах.
«Залоза внутрішньої секреції – тимус »
       Тимус – ендокринна залоза, розташована за грудиною. Вона складається із залозистих клітин, які утворюють дві частки , що нагадують вилочку. Маса й розміри залози змінюються з віком. У новонародженого її маса – близько 12 г, в підлітковому віці – близько 40 г, а після статевого дозрівання маса залози поступово зменшується, у віці – 50 -90 років становить 14 г. Тимус відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Основним гормоном залози є тимозин, який впливає на диференціацію Т-лімфоцитів.
«Залоза внутрішньої секреції – надниркові залози»
        Надниркові залози — це парні залози внутрішньої секреції, які розташовані в черевній порожнині поблизу верхнього полюса нирок. Маса надниркової залози становить близько 4 г; з віком значного збільшення надниркової залози не спостерігається. Розміри: вертикальний — 30–60 мм, поперечний — близько 30 мм, передньозадній — 4–6 мм. Зовнішнє забарвлення жовтувате або коричневе. Надниркова залоза складається з двох шарів: кіркового, жовтуватого кольору, і мозкового, м’якшого і темнішого бурого забарвлення. За своїм розвитком, структурою і функцією ці два шари різко відрізняються один від одного.
 Кора надниркових залоз виробляє декілька гормонів. У їх числі є альдостерон, регулюючий обмін Na+, К+, а також секрецію канальцями нирки Н+. Інші гормони кори надниркових залоз — кортикостерон і кортизон — впливають на вуглеводний і білковий обмін. Вони мають також протизапальну дію, у зв’язку із чим їхні синтетичні похідні широко застосовуються в медицині. Розвиток і функцію кори надниркових залоз регулює адренокортикотропний гормон гіпофіза.
Мозкова речовина утворює гормони адреналін і норадреналін. Вони підвищують артеріальний тиск, пришвидшують ритм серцевих скорочень, збільшують вміст глюкози в крові, зменшують кількість глікогену в печінці та прискорюють згортання крові. Секреція адреналіну посилюється при напруженій м’язовій або розумовій роботі, емоційній напрузі.
 Порушення функцій надниркових залоз.
Аддісонова хвороба (бронзова хвороба) — описане Т. Аддісоном (1855) захворювання, що виникає у зв’язку з порушенням функцій надниркових залоз, яке найчастіше є наслідком їх туберкульозного ураження. Аддісонова хвороба спостерігається порівняно рідко, переважно у віці 30–50 років. Розвивається поступово, супроводжується м’язовою слабістю, розладами травлення, схудненням, бронзовим забарвленням шкіри й слизових оболонок.
        Підшлункова залоза – залоза змішаної секреції, яка  виробляє травний сік ( зовнішня секреція) та гормони ( внутрішня секреція). Ця травна залоза розташована позаду шлунка, складається з головки, тіла і хвоста. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20см. Гормони підшлункової залози  - інсулін і глюкагон – регулюють обмін вуглеводів. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами і відкладання в печінці та м’язах глікогену, зниження концентрації глюкози в крові. Глюкагон діє  протилежно інсуліну – стимулює розщеплення глікогену до глюкози.
       Цукровий діабет – небезпечне захворювання, яке розвивається поступово. Первинними ознаками цукрового діабету є сухість слизових оболонок (ротова та носова порожнини тощо), постійне бажання їсти або, навпаки, його відсутність; постійна спрага, надмірне сечовиділення, особливо вночі. Щоб захистити себе від розвитку цього захворювання, потрібно уникати стресових ситуацій, раціонально
харчуватися, зменшувати вживання вуглеводів, займатися посильним фізичним навантаженням (фізична праця, спорт), вести рухливий спосіб життя.
Статеві залози – це залози змішаної секреції, які виробляють статеві клітини ( зовнішня секреція) й статеві гормони ( внутрішня секреція). Чоловічими статевими залозами людини є яєчка, а жіночими – яєчники. Статеві залози разом з продукцією сперматозоонів і яйцеклітин виділяють у кров статеві гормони – андрогени й естрогени. Обидві групи гормонів утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах. Однак у чоловіків переважають андрогени, а в жінок – естрогени. Найактивнішим серед андрогенів є тестостерон, а серед естрогенів – естрадіол та прогестерон. Статеві гормони починають вироблятися ще в зародковому періоді, вони контролюють утворення й ріст усіх органів чоловічої  та жіночої статевих систем, визначають тип статури у особливості будови кістково – м’язового апарату. У період статевого дозрівання вони відповідають за формування вторинних статевих ознак, впливають на ріст, обмін речовин, фізичний і психічний розвиток.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати параграфи 54,55
2. Заповнити табицю
Назва залози
Розміщення  
Особливості будови
Гормони
Гіпофункція
Гіперфункція
3.Дати відповіді.
Гігантизм
Причини
Акромегалія

Карликовість

Мікседема

Кретинізм

Базедова хвороба

Бронзова хвороба

Цукровий діабет


12.05.2020
Контрольна робота з  теми « Вища нервова діяльність»
І (непарні номери)та ІІ варіанти(парні номери)
 І.Тестова перевірка знань.
І-ІІ рівень
1 Хто з наведених нижче вчених є засновником загальної фізіології поведінки?
А) І. П. Павлов Б) Л. В. Крушинський В) І. М. Сєчєнов Г) І. І. Мечников Д) П. К. Анохін.
2. Що є вищою формою розумової діяльності?
А) рефлекс; Б) емоції; В) пам’ять; Г) інстинкт; Д) мислення.
3.Як називається здатність тварин фіксувати зв’язки між предметами оточуючого середовища та використовувати їх у нових умовах?
А) мислення Б) подразливість В) інстинкт Г) розумова діяльність Д) рефлекс.
4.Яка з наведених дій не відноситься до безумовних захисних рефлексів?
А) тремтіння    Б) миготіння повік    В) кашель     Г) чхання      Д) слиновиділення.
5.Який відділ головного мозку здійснює процеси мислення?
А) довгастий мозок Б) кора великих півкуль В) мозочок Г) проміжний мозок Д) середній мозок.
6.В якому напрямку поширюється нервовий імпульс по нейрону в нормі?
А) від тіла до аксону, а потім до дендриту Б) від аксонів та дендритів до тіла нейрона В) від аксона до тіла нейрона, а потім до дендрита Г) від дендритів до тіла нейрона, а від нього до аксону Д) у будь-якому напрямку.
7.Активність нервових клітин якої ділянки кори великих півкуль найбільше посилюється під час сновидіння?
 А) тім’яної Б) потиличної В) скроневої Г) лобової Д) скроневої та лобової.
8.Що спрямовує та контролює дії людини? А) біла речовина спинного мозку Б) крижовий відділ спинного мозку В) аналізатори Г) чутливі нейрони Д) рухові нейрони.
9.Які рефлекси гальмуються в результаті дії будь-якого нового подразника?
А) тільки безумовні Б) тільки умовні В) умовні та безумовні Г) статеві Д) збережні.
10.Для якого виду пам’яті “повторення не матір вчення”? А) довільної Б) словесної В) рухової Г) не довільної Д) образної.
11.Яким відділом головного мозку регулюються орієнтувальні рефлекси на подразнення, що йдуть від звукових і зорових рецепторів, зміна напруги тонусу скелетних м’язів?
А) мозочком Б) довгастим мозком В) проміжним мозком Г) мостом Д) середнім мозком.
12.З якими частками великих півкуль головного мозку пов’язане формування писемного мовлення у правші? А) потиличною та лобовою Б) потиличною та скроневою В) тім’яною та скроневою частками правої півкулі Г) скроневою та тім’яною частками лівої півкулі Д) лобовою та тім’яною частками лівої півкулі.
13.Що відбудеться при ураженні лобових та потиличних часток кори великих півкуль?
А) посилюватиметься рухова пам’ять Б) буде добре розвиватись образна пам’ять В) пам’ять погіршиться взагалі Г) посилиться ефективність емоційної пам’яті Д) поступово погіршиться словесна пам’ять.
14.Яка частина головного мозку бере участь у гальмуванні рухів та під час сну? А) мозочок Б) великі півкулі В) проміжний мозок Г) тільки кора великих півкуль Д) стовбур мозку.
15.До якого рефлексу відносяться реакція людини на джерело звуку?
 А) харчового Б) байдужого В) захисного Г) орієнтувального.
 16.Порушення якої із наведених нижче структур мозку призводить до емоційної нестриманості людини? А) потиличної частки кори великих півкуль Б) тім’яної частки кори великих півкуль В) правої скроневої частки кори великих півкуль  Г) лівої скроневої частки кори великих півкуль Д) лобової частки кори великих півкуль.
17.Яка частка кори великих півкуль головного мозку людини відповідає за усне мовлення? А) потилична лівої півкулі Б) лобова частка лівої півкулі В) лобова частка правої півкулі Г) тім’яна частка правої півкулі Д) тім’яна частка лівої півкулі.
18.Який з наведених нижче рефлексів є безумовним харчовим?
А) виділення слини в присутності лимону Б) виділення шлункового соку під час жування їжі В) тремтіння Г) чхання Д) кашель.
19.Що з наведеного нижче не забезпечується безумовними рефлексами?
А) розмноження Б) сталість внутрішнього середовища організму В) навчання Г) збереження цілісності організму Д) розмноження та гомеостаз.
20. Вища нервова діяльність – це .... А) сукупність безумовних рефлексів; Б) сукупність умовних рефлексів; В) сукупність процесів гальмування і збудження кори великих півкуль головного мозку; Г) сукупність навичок і звичок; Д) сукупність емоційних станів.
ІІІ рівень
1. Видами умовних рефлексів є рефлекси: А) штучні та натуральні; Б) набуті та вроджені;
В) короткочасні та довготривалі; Г) індивідуальні та групові; Д) зовнішні та внутрішні.
2. Регуляція дихання є … А) рефлекторною; Б) нервово-гуморальною; В) штучною;
 Г) хімічною; Д) електричною.
3. Внутрішнє гальмування умовних рефлексів виникає тоді, коли: А) діє новий подразник;
Б) діє більш сильний подразник; В) умовний подразник не підкріплюється безумовним;
Г) байдужий подразник не підкріплюється безумовним; Д) безумовний подразник не підкріплюється умовним.
4. Пам’ять – це сукупність процесів у корі великих півкуль головного мозку, що включає ... А) накопичення, збереження і відтворення інформації; Б) переробку, класифікацію і забування інформації; В) забування і накопичення інформації; Г) відтворення і переробку інформації; Д) накопичення, відтворення і забування інформації.
5. Зовнішнє гальмування умовних рефлексів виникає, коли ... А) діє новий або більш сильний подразник; Б) умовний подразник не підкріплюється безумовним; В) байдужий подразник не підкріплюється безумовним; Г) безумовний подразник не підкріплюється умовним;
Д) старий подразник діє більш тривалий час.
6.У піаніста-віртуоза точність рухів пальців у процесі гри на інструменті забезпечується в основному ... А) довгастим мозком Б) проміжним мозком В) середнім мозком Г) мозочком
Д) спинним мозком.
7.Знайти помилкове твердження: А) орієнтувальний рефлекс може гальмувати умовний рефлекс Б) орієнтувальний рефлекс може гальмувати безумовний рефлекс В) безумовний рефлекс зберігається протягом усього життя організму Г) умовний рефлекс успадковується нащадками від батьків Д) умовні рефлекси можуть гальмуватися.
8.Знайти помилкове твердження щодо емоцій: А) будь-яка емоція супроводжується активізацією нервової системи і появою у крові біологічно активних речовин Б) велике значення для формування емоцій мають скроневі та лобові частки кори великих півкуль
В) хворі з порушеннями роботи лобової частки кори великих півкуль відрізняються емоційною нестриманістю Г) за висловом П.К. Анохіна, без емоцій людина перетворилася б у істоту, що схожа на робота Д) велике значення для формування емоцій мають тім’яні та потиличні частки кори великих півкуль.
9.Знайти помилкове судження:
 А) мислення людини – це вища форма розумової діяльності
Б) дуги умовних рефлексів проходять через кору великих півкуль
В) дуги безумовних рефлексів проходять через спинний мозок
Г) дуги безумовних рефлексів проходять через кору великих півкуль
Д) дуги безумовних рефлексів проходять через стовбур головного мозку.
10.Під час читання людину покликали із сусідньої кімнати. В цьому випадку її реакція регулюється: 
А) довгастим мозком Б) середнім мозком В) потиличною часткою великих півкуль Г) проміжним мозком Д) тім’яною часткою великих півкуль.
11. Виберіть правильне твердження щодо умовних рефлексів (3 правильні відповіді):
А) здатні згасати; Б) передаються у спадок; В) є функцією спинного мозку; Г) набуваються протягом життя; Д) потребують спеціальних умов; Е) властиві всім особинам виду.
12.Позначте рефлекси, центри яких розташовані в спинному мозку:
А)підтримання постави; Б)ходіння;   В)ковтання;   Г)кашель.
 
Питання з відкритою відповіддю
1. Що таке вища нервова діяльність людини? Безумовні рефлекси та інстинкти, їх формування. Як формується тимчасовий нервовий звязок?
2. Утворення, види і форми умовних рефлексів, їхнє значення. Формування вміння і навичок. Гальмування рефлексів та його значення для нормальної поведінки людини.
3. Що таке динамічний стереотип? Перша і друга сигнальні системи? Що таке мислення і свідомість? Фізіологічні основи мовлення.
 4. Прояви дії вищої нервової системи та їхнє значення: свідомість, мислення, емоції, мотивації, пам’ять (фізіологічна природа, види).
5. Під впливом яких чинників формується особистість? Навести типи темпераменту. Що таке характер, обдарованість, здібності?
6. Охарактеризувати вплив алкоголю, наркотиків і токсинів на нервову систему та поведінку людини. Гігієна розумової праці. Профілактика нервово-психічних захворювань.


06.05.2020
Тема уроку: Сон. Біоритми.
Мета: познайомитися з біологічними ритмами, особливостями сну та фазами сна; розкрити роль біологічного значення сна, сновидіння, безсоння. Розвивати вміння визначати хронотипи людини за типами: голуб, сова, жайворонок. Виховувати бережливе ставлення до власного організму.
Основні поняття: сон, фази сна, циркадні ритми, типи хронотипів людини, сновидіння, безсоння
Актуалізація опорних знань. Тестовий контроль знань. (виконати в зошитах)
1. Комплекс процесів, що відбуваються у ЦНС і забезпечують нагромадження, зберігання та відтворення інформації, називається:
А) пам’яттю;     б) емоцією;      в) свідомістю;      г) увагою.
2. Виберіть вид пам’яті, яка забезпечує запам’ятовування, зберігання та відтворення рухів:
А) моторна;       б) емоційна;           в) образна.
3.Умовні рефлекси утворюються:
А) з моменту народження;  б) у процесі розвитку виду;  в) у процесі індивідуального розвитку.
4.Виберіть вид пам’яті, яка забезпечує запам’ятовування, зберігання та відтворення почуттів:
А) моторна;         б) емоційна;        в) образна;         г) змістова.
5. Обсяг пам’яті – це:
А) кількість часу, протягом якого зберігається інформація;
Б) кількість часу на відтворення інформації;
В) активність використання інформації;
Г) кількість збереження інформації.
6. Пам’ять для людини має значення:
А) допомагає оволодівати знаннями, вміннями;    Б) зберігає індивідуальний досвід організму;
В) є основою навчання;           г) не впливає на розвиток інтелекту.
7. Людина пам’ятала номер телефону тільки тоді, коли набирала його. Це приклад пам’яті:
А) довготривалої;          б) короткочасної;          в) сенсорної.
8.Основою навичок і звичок є:
А) динамічний стереотип;       б) абстрактне мислення;       в) позамежове гальмування.
9. Пам’ять, що забезпечує запам’ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу:
А) довготривала;       б) короткочасна;         в) мимовільна;        г) сенсорна.
10. Запам’ятовування матеріалу за допомогою без його осмислення:
А) механічне;           б) довільне;          в) мимовільне;          г) осмислене.
11. Пам’ять, що забезпечує збереження  інформації протягом тривалого часу:
А) довготривала;       б) короткочасна;         в) мимовільна;        г) сенсорна.
12. Першим у новонародженої дитини з’являється рефлекс:
А) смоктальний;        б) дихальний;            в) захисний;           г) орієнтувальний.

Вивчення нового матеріалу
1.Поняття про сон. Фази сну
Регулярна зміна активності та сну – це необхідний добовий цикл будь – якого живого організму. Ці функціональні стани, хоч і протилежні, але тісно взаємопов’язані. Кожного вечора, коли ми засинаємо, наша свідомість виключається на деякий час. Ми не сприймаємо все те, що відбувається навкруги.
       Людина із 60 років свого життя більш ніж 20 років проводить у сні. У проведених дослідах собака без їжі могла прожити 20-25 днів, хоча при цьому втрачала 50% маси, а собака позбавлена сну гинула на 12 день, хоча в масі втрачала всього 5%. Безсоння страшна мука. Невипадково в давньому Китаї приговорювали до страти позбавленням сну.
  Сон періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.
    Найхарактернішими ознаками сну є електрична активність мозку і м’язів, рухи очей. Розрізняють 5 фаз сну.
                        Фази сну       
Фази сну
Характеристика
Перша
(дрімота)
Спостерігається дрімота з напівсонними мріяннями, абсурдними або галюциногенними думками. М'язова активність знижується, знижується частота дихання і пульсу, сповільнюється обмін речовин і знижується температура, очі можуть здійснювати повільні рухи. У цій стадії можуть інтуїтивно з'являтися ідеї, що сприяють успішному вирішенню тієї чи іншої проблеми або ілюзія існування їх.
Друга
(неглибокий або легкий сон)
Подальше зниження тонічної м'язової активності. Серцевий ритм сповільнюється, температура тіла знижується, очі нерухомі. Займає в цілому близько 45-55% загального часу сну
Третя
(повільний сон)
У цей час людину розбудити дуже складно. Саме на цій стадії можливі напади лунатизму, нічні жахи, розмови уві сні і енурез у дітей. Однак людина майже нічого з цього не пам'ятає. У здорової людини третя фаза займає 5-8% і четверта фаза ще близько 10-15% загального часу сну.
Четверта
(глибокий сон)
П’ята
(швидкий сон)
У цей період електрична активність мозку схожа зі станом неспання. Однакповністю розслабляються всі гладенькі  м'язи тіла, а  очні яблука дуже часто і періодично здійснюють швидкі рухи під зімкнутими повіками.Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок. Якщо в цей час розбудити сплячого, то в 90% випадків можна почути розповідь про яскраве сновидінні.
     Перші 4-ри фази характеризуються зниженням електричної активності мозку, розслабленням скелетних м'язів, відсутності рухів очей. Це так званий повільнохвильовий сон, триває 70-90 хв. Настає відразу після засинання.   Потім настає швидкохвильовий сон: електрична активність мозку збільшується, реєструються швидкі рухи очей і триває 20-30 хв. Повільний сон пов'язаний з відновленням енерговитрат, а швидкий сон забезпечує функції психологічного захисту, переробку інформації, її обмін між свідомістю та підсвідомістю.
2.Сновидіння
Сновидіння - це те, що хвилює кращі уми людства вже сотні, тисячі років. Сновидіння - це те, що не може в повному обсязі пояснити офіційна наука, хоча і дуже старається. Багато людей вірять в те, що сни можуть показати наше майбутнє, причому не тільки найближче. Так, звичайно, вчені прагнуть пояснити всі загадки сновидінь, проте багато що ще залишається за гранню розуміння. Наприклад,дружина Цезаря в сновидінні побачила, як її чоловіка вбивають кінжалом. На другий день це сталося насправді… Під час сну Д.І. Менделєєв знайшов принцип побудування Періодичної системи хімічних елементів, Кекулє відкрив формулу бензолу, О.С.Пушкін складав вірші….
Цікаве про сновидіння:
  • Сновидіння бачать по кілька разів за ніч абсолютно всі люди. Ті, хто вважає, що не бачить снів чи бачить їх дуже рідко, їх просто не пам'ятають.
  • Ступінь емоційного забарвлення сновидінь пов'язаний з частотою серцевих скорочень і дихання, ступенем звуження судин і виразністю електричної активності шкіри в останні хвилини швидкого сну
  • Сліпі люди бачать сни . Правда, це характерно тільки для тих людей, хто втратив зір з тієї або іншої причини. Якщо людина народилася сліпою, то він не зможе бачити сни, йому сняться звукові і «запахові» сни. Люди з «придбаною» сліпотою бачать сни, як і всі інші - і чорно-білі, і кольорові.
  • Людина забуває близько 90% всіх своїх сновидінь
3. Тривалість сну та її регуляція
В онтогенезі часове співвідношення періодів сну і бадьорості поступово змінюється. Немовлята сплять до 20 год. на добу, діти у віці від шести місяців до одного року - близько 18 год., у віці від двох до чотирьох років - 14-16 год., у віці від чотирьох до восьми років - 11-12 год., у віці 8-12 років - близько 10 год., у віці 12-16 років - близько 9 год. Потреба в сні у дорослих в середньому складає 7,5-8,5 год. на добу. Після 75 років часто відбувається зменшення тривалості сну, може з'явитися невротичне безсоння. У той самий час практично здорові люди цього віку сплять понад 8 год. на добу. Дослідження показали, що в міру старіння людини тривалість сну в нормі повинна збільшуватися. Так, довгожителі в середньому сплять по 11-13 год.
Тривалість сну відомих людей
      Тривалість сну може мінятися для конкретної людини, багатьом відомим людям було досить від декількох хвилин до декількох годинників сну в добу, щоб відновити сили. Відомі люди, хто мало спав і добре висипався - Наполеон, Олександр Гумбольт, Ейнштейн, Рудольф Вірхов, Петро I, Мірабо, Шиллер. Альберт Ейнштейн говорив: «Я провожу уві сні третину життя, і не найгіршу». Черчиль спав по 6 годин на добу і ще годину протягом дня. Наполеон не дозволяв собі відпочивати більше 4 годин. Як стверджують багато істориків, саме від недоліку сну він здійснював свої основні стратегічні помилки.  Томас Едісон спав від 2 до 4 годин на добу, а недолік сну компенсував множинними короткими паузами відпочинку протягом дня. Едісон вважав тривалий сон даремною звичкою і спадщиною неписьменних жителів трущоб. А Шопенгауер і Гете спали навпаки більше звичайного, і цілком могли витратити на сон 24 години підряд.
Способи боротьби з безсонням. (записати в зошити)
      -        лягати спати в один і той же час;
-          легка вечеря за 2 години до сну;
-          не пити на ніч кави та міцного чаю;
-          уникати активної збудливої діяльності за 1-2 години до сну;
-          прогулянки перед сном на свіжому повітрі;
-          тепла ванна або душ;
-     не включати яскраве освітлення, мобільний телефон і не дивитись на    годинник;
-     кімнату перед сном добре провітрити;
4.Біологічні ритми, їх класифікація
   Засновником учення про ритми життя вважають німецького вченого, доктора медицини Христофора Гуфелянда, який у 1797 р. звернув увагу на універсальність ритмічних процесів у біології і зробив висновок, що наше життя кожний день повторюється в певних ритмах. Він вважав, що за цикл 24 години, протягом якого Земля обертається навколо своєї осі, регулюючи все живе, впливає і на фізіологію людини
Біологічні ритми це циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів та явищ.
Усі біологічні ритми за частотою повторення циклу поділяються на три групи:
·         ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (ритми скорочення м'язів, дихання, біохімічних реакцій);
·         ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну та бадьорості, активності і спокою, коливання артеріального тиску і температури тіла);
·         ритми низької частоти (зміна метаболізму живих організмів протягом року) пов'язані з сезонними явищами: зміною температурного, світлового та режиму вологості).
Періодичність біоритмів

Назва процесу
Тривалість
Нервовий імпульс
0,001с.
Серцевий цикл
0,8с.
Вдих – видих
Голодна перистальтика шлунка
30хв.
Зміна дня і ночі
Доба
Менструальний цикл у жінок
28 діб
Народження потомства
Рік
Зміна пір року
Сезон (3 місяці)
Циклічність сонячної активності(11,2 року)
Багато років

      За чинниками біологічні ритми поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні біоритми пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі. Вони мають різну періодичність — від частки секунди до певної кількості років.
     Внутрішні біоритми (ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення) відносно самостійні біологічні цикли живих організмів.
      Найбільше вивчені вченими добові ритми. Відомо близько 300 функцій з добовою періодичністю. Наприклад, протягом доби в людини змінюється температура. Самою «гарячою» людина буває у 18 год, а самою «холодною» між першою та п’ятою годинами. Коливання температури відмічається в різних людей від 0,6 – 1,3 С˚. Приблизно в тому ж ритмі здійснюється в людини й частота серцевих скорочень і кров’яний тиск, але о 13 – й годині та  о 21 – й  годині він найбільш низький. Відомо, що аналіз крові роблять вранці. Це тому, що саме в ці години кров’яний потік наповнюється молодими еритроцитами, у крові міститься максимум гемоглобіну і цукру.
Навіть фізичне навантаження людина по – різному переносить протягом доби. Найсильнішою людина буває з 8 годин і зберігає фізичну активність до 12 годин дня. Потім настає перерва, коли людина ніби слабне, з 12 – ї до 14 – ї години, а потім  - з 14 – ї до 17 – ї години – до неї приходить новий прилив сил. Уночі від 2 – ї до 5 – ї години людина найбільш слаба. Таким чином, інтенсивність більшості фізіологічних процесів підвищується вранці й знижується вночі.
5. Значення біоритмів для організму людини
     Без біоритмів неможливо нормальна взаємодія систем організму. Тому по них можна судити про загальний стан організму.    
    Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від часу року. Багато хто з нас, напевно, зауважували, що восени й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії і ревматизму.
     Окреме питання - робота в незвичних кліматичних умовах. У пошуках роботи вас може занести в іншу кліматичну зону - можливо, навіть у Заполяр’є чи тропіки. Не можна недооцінювати шкоду від настільки необачних змін. Адже організму доводиться пристосовуватися до незвичного атмосферного тиску, вологості, температури і - саме головне - годинному поясу. Ось тут і підстерігають збої біоритмів. При акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травний систем, терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такого ж порушення виникають на початку після переходу на вечірню, нічну, добову і трьохзмінну роботу.
      Режим праці і відпочинку людини повинні відповідати індивідуальному хронотипу.   Люди, які належать до «жайворонків», увечері відчувають сонливість, рано лягають спати, швидко прокидаються. «Сови», навпаки, засинають пізно і пізно встають, їм властива найбільша працездатність у другій половині дня, а деяким – пізно ввечері. За даними вчених, 20 – 25 % людей – «жайворонки», 40 – 50 %  «сови», а решта – «голуби» (аритміки), тобто люди, які не мають вираженого біоритму.
     А ви відноситесь до якої групи?
Тестування «Визначення індивідуального хронобіологічного типу»
1.Чи важко вам прокидатися вранці?
а) так — 3;
б) інколи — 2;
в) рідко — 1;
г) дуже рідко — 0.
2. О котрій годині ви лягаєте спати?
а) після 1 години ночі — 3;
б) з 23.20 до 1 години ночі — 2;
в) після 22 години — 1;
г) до 22 години — 0.
3. Якому сніданкові ви віддали б перевагу після пробудження?
а) ситний — 3;
б) менш ситний — 2;
в) бутерброд — 1;
г) чай або кава — 0.
4. Згадайте ваші останні конфлікти. Коли вони відбуваються?
а) у першій половині дня — 2;
б) у другі й половині дня — 0.
5. Від чого в и змогли б легко відмовитися?
а) від ранкового чаю або кави — 2;
б) від вечір нього чаю — 0.
6. Чи легко вам змінити свої звички, які пов’язані з їжею?
а) дуже легко — 0;
б) достатньо легко — 1;
в) важко — 2;
г) не змінюю — 3.
7. Вранці вас чекають важливі справи. За скільки годин раніше ви будете лягати спати (порівняно зі звичайним розпорядком)?
а) більше, ніж за 2 години — 3;
б) за 1—2 години — 2;
в) менш, ніж за 1 годину — 1;
 г) як завжди — 0.

Якщо в сумі ви набрали від 0 до 7 балів — ви «жайворонок», від 8 до 13 — «аритмік»; від 14 до 20 — «сова».
 Узагальнення і закріплення знань (виконати в зошитах)
«Закінчи речення»
1.Циклічні коливання інтенсивності  й характеру біологічних процесів  та явищ називаються
2.За чинниками біологічні ритми поділяються на…
3.Зовнішні біоритми пов'язані з….
4.До внутрішніх біоритмів відносяться…
5. До зовнішніх біоритмів відносяться
6.Пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі називається …
7.Встановлено два види сну
8. Результатом перекомбінації, перегляду інформації, що зберігається у пам’яті є
9. Сновидіння виникають під час…
10.Тривалість сну у дорослих становить
 Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграф  52 підручника.
2. Скласти 10 тестових завдань формату А (з однією правильною відповіддю)
 05.05.2020
Тема: Навчання та пам’ять.
Мета: ознайомитися з видами навчання і  основними типами та видами пам’яті; розкрити фізіологічний механізм пам’яті; визначити роль пам’яті у формуванні особистості.
Базові поняття та терміни: навчання, види навчання, сенсорна пам’ять, короткочасна, довготривала, логічно-змістова, чуттєво-образна, словесна пам’ять, логічна, зорова, нюхова, слухова, смакова, рухова.

Актуалізація опорних знань.
Визначте безумовні рефлекси та  умовні рефлекси (записати в зошити)
1. Виділення слини на запах їжі.
2. Виділення слини на вигляд лимона.
3. Плач дитини при вигляді лікаря в білому каналі.
4. Відсмикування руки від вогню.
5.  Кліпання.
6. Плямкання дитини губами на вигляд пляшечки з молоком.
7. Чхання,кашель.
8.  Відсмикування руки дитиною при словах:«Гаряче! Небезпечно! »
9.  Поява пляшечки і піпетки, якою будуть закапувати ніс;
    10. Подразнення слизової оболонки носа краплями;
    11. Припинення плачу дитини,котрій показали ляльку.
    12. Закривання очей при різкому світлі.
Дати відповіді на запитання:( в зошити)
1. Чим відрізняється ВНД людини від ВНД тварин?
а) у людини є мова, абстрактне мислення;
б) у тварин основою ВНД є перша сигнальна система, а у людини – друга;
в) у тварин перша сигнальна система, а у людини – перша і друга.
2. Кому властиві абстрактне мислення і оперування поняттями? а) людині; б) тваринам; в) людині та тваринам; г) людиноподібним мавпам.
3. Наявність якої сигнальної системи визначає подібність ВНД людини і тварин? а) першої; б) другої; в) першої і другої.
4. Які рефлекси складають ВНД людини та тварин?
а) умовні; б) безумовні; в) умовні і безумовні.
5. Кому властиве конкретне образне мислення?
а) людині; б) тваринам; в) тваринам і людині; г) людиноподібним мавпам.
Вивчення нового матеріалу.
1. Навчання . Види навчання. Навчання – це процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок. 
Розрізняють такі види навчання: 
·         Імпринтинг, або закарбовування, - властивість новонароджених фіксувати в пам`яті образи батьків,…в подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на умовнорефлекторну діяльність.
·         Звикання-відсутність реакції на певний стимул.(за відсутності підкріплення покаранням або заохоченням).
·         Навчання шляхом «спроб та помилок»  (описав видатний американський психолог Е.Торндайк)  використання інтернет-ресурсів
·         Приховане, або латентне навчання -  спрямоване на задоволення безпосередньо,наприклад  у додаткових заняттях (гурткова робота-другорядна  інформація може стати життєво важливою).
·         Осяяння(Інсайт)- вища форма навчання,основою якого є здогадка,дає змогу осмислено розв`язувати проблему.
2. Пам’ять. Механізм пам’яті.
     Пам’ять – це психофізіологічний процес, за якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент інформацію.
3.  Феномен пам’яті включає в себе такі факти:
·         Перший-полягає в тому, що короткий ряд інформації запам’ятовується  легше, ніж довгий. Дослідження психологів показали, що нормальний обсяг пам’яті людини на новий матеріал, що не має логічного зв’язку дорівнює 7+2 знаки. Звичайно, чим більший обсяг, тим краще.
·         Другий - це те, що ми запам’ятовуємо не скільки подробиці, скільки загальні положення.
·         Третє - відомо, що у мозку утворюються сліди-відображення того, з чим доводилось стикатись людині у житті: різноманітні події, знання,своя поведінка і поведінка інших людей. Все це не зникає безслідно, а зберігається у мозку у вигляді пам’ятних слідів.
4. Складові пам’яті.
                                                               Пам’ ять
Запам’ятовування                        Збереження                       Відтворювання
механічне                                          сенсорне                       мимовільне
осмислене                                      короткочасне                 довільне
мимовільне                                    довготривале
довільне
5.  Характеристика властивостей  пам’яті.
Продуктивність  пам'яті
Готовність         Продуктивність    Тривалість     
 Обсяг      
 Точність  


6.  Види пам’яті.
7. Лабораторне дослідження
Тема. Дослідження різних ви­дів пам'яті.
Мета: виявити особливості своєї пам'яті; дізнатися, які види пам'яті розвинуті найкраще.

Обладнання: годинник, плака­ти зі словами, цифрами, фігурами.
Хід роботи
Дослідження зорової пам'яті.
Тест «Ваша пам'ять на числа»
Протягом 20 с дивіться на плакат з цифрами і намагайтеся запам'ятати якомога більше чисел. Потім відтворіть на аркуші паперу ті, які запам'ятали.

13
91
47
39
65
83
19
51
23
94
71
87

Дослідження образної пам’яті.(оформити в зошитах, зробити висновки)
Тест «Обсяг образного запам'ятовування»
Протягом 20 с розгляньте  таблицю з малюнками. Постарайтеся запам'ятати якомога більше малюнків. Запишіть назви предметів, які  ви запам'ятали, або замалюйте їх.
(Для обробки матеріалу — 10 с.)
Результати: 6 і більше пра­вильних відповідей — хороша пам'ять, менше 6 — погана.
           


Дослідження словесно-механічної пам'яті.
Зачитуються   слова з інтер­валом у 4 с. Потрібно відтворити та записати по пам'яті слова правої половини ряду.
а) Десять пар слів, які логічно не пов'язані між собою.
Книга —
вікно
Рука   —
хмара
Зошит —
справа
Чашка —
трава
Кішка —
свічка
Гора   —
фарба
Якір    —
кіно
Сосна —
ложка
Бритва —
сонце
Танець -
річка
б) Десять пар слів, які логічно пов'язані між собою.
 Пошта  -           лист
 Буква   -         слово
 Каса      -          гроші
 Склянка -      кава
 Небо     -           зірки
 Театр   -            драма
 Ковзани -      крига
 Гніздо   -          птах
 Риба    -            вода
 Автомобіль - дорога
Результати:
6 правильних від­повідей — хороша логічна пам'ять, менше 6 — погана.
Домашнє завдання.
1. Створити  публікацію, або презентацію по даній темі.

2. Вивчити параграф 50 в підручнику.

29.04.2020
Тема: Мова. Мислення та свідомість.
Мета
: ознайомитися з видами  мислення; визначити роль свідомості у формуванні особистості; поглибити знання про свідомість. Розвивати уміння  визначати роль великих півкуль головного мозку в процесах мислення.
 Базові поняття та терміни: мислення, теоретичне, практичне і творче мислення, процес мислення, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння, свідомість, несвідоме, підсвідомість.
Актуалізація опорних знань і вмінь.
Виконання тестових завдань.
1.Термін «рефлекс» запропонував:
А) І.Павлов;           б) Рене Декарт        в) І.Сеченов
2. Безумовні рефлекси є:
А) вроджені            б) набуті
3. Складна система безумовних рефлексів:
А) інстинкт             б) імунітет
4.Відсмикування руки від гарячого предмета – це приклад рефлексу:
А) орієнтувального          б) захисного             в) статевого
5. Виділення слини під час їжі – це приклад рефлексу
А) захисного                     б) харчового               в) умовного
6. Емоційно стримані, спокійні, наполегливі, постійні у звичках люди – це
А) холерики              б) флегматики         в) меланхоліки         г) сангвініки
7. Безумовні рефлекси є
А) тимчасовими             б) зберігаються все життя.
8.Найпершим після народження проявляється рефлекс
А) смоктальний               б) орієнтувальний              в) дихальний
9.Умовні рефлекси утворюються:
А) з моменту народження           б) у процесі розвитку виду
В) у процесі індивідуального розвитку.
10.Імпульсивність характерна людям з типом темпераменту
А) холеричним       б) флегматичним         в) меланхолічним         г) сангвінічним
11. У відповідь на яскраве світло зіниця
А) розширюється        б) звужується            в) не змінюється
12.Забезпечують роботу внутрішніх органів рефлекси
А) захисні                   б) вегетативні             в) рухові
Перегляньте відео.


Корекційно-оцінюючий етап.
1. Проаналізуйте поведінку оси амофіли, яка виконує такі дії:
а) будує нірку;
б) затягує паралізовану гусінь до нірки;
в) відкладає яйця;
г) маскує вхід до нірки.
Поведінка оси свідома, підсвідома чи несвідома? Чому? Обґрунтуйте.
2. Зі спостережень вчених відомо, що у певних випадках неусвідомлені сигнали, якщо вони принаймні один раз збіглися із сильними нега­тивними емоціями, можуть через деякий час викликати непояснювальні, безпричинні хвилювання. Це: а) свідоме; б) несвідоме; в) підсвідоме. Чому виникало хвилювання? Відповідь обґрунтуйте.

Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграф 49, виписати терміни і поняття.
28.04.2020
Тема: Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкти. Лабораторне дослідження «Визначення реакції зіниць на світло».
Мета
: ознайомитися із різними видами рефлексів, вивчити характерні ознаки умовних та  безумовних рефлексів, їх класифікацію; розвивати вміння порівнювати між собою рефлекси та їх значення; виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей, поводити себе відповідно вихованій та порядній людині.
Базові поняття та терміни:  рефлекси безумовні, рефлекси умовні, рефлекторна дуга, доцентровий нейрон, відцентровий нейрон, вставний нейрон, ознаки рефлексів.

Актуалізація опорних знань (письмово)
Інтерактивна методика «Мікрофон»
1. Що таке вища нервова діяльність?
2. Які особливості її роботи?
3. Що ми називаємо психікою?
4. Перелічіть властивості ВНД.
5. Які потреби задовольняє ВНД?

Вивчення нового матеріалу.

       Рефлекс – це найпростіша несвідома реакція живого організму на подразнення рецепторів, яка відбувається за участі центральної нервової системи. Розрізняють безумовні й умовні рефлекси. Безумовні рефлекси є властивими для всіх особин одного виду й проявляються в них однаково.
  
       Інстинкти – це ланцюг послідовних рефлексів,що є однією з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварин. Інстинкти характеризуються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. У незмінюваних умовах інстинкти корисні, однак несвідомі, автоматичні дії стають марними в разі зміни ситуації. Деякі безумовні рефлекси використовують у медичній практиці для визначення стану здоров’я людини – колінний, черевний смоктальний тощо.
    
      Безумовні рефлекси — це вроджені відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього середовища, що здійснюються за участю нервової системи.


                       
4. Значення безумовних рефлексів. (Заповнення схеми).

       Безумовні рефлекси та інстинкти не здатні забезпечити пристосування тварин до умов життя, що постійно змінюється Це пристосування досягається умовними рефлексами, що формуються впродовж індивідуального життя.
      Умовні рефлекси – складні пристосувальні реакції, що виробляються  в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива постійність. Вони можуть утворюватися і зникати залежно від конкретних умов. Тому їх називають умовними, тобто для формування потрібні умови. Ці рефлекси утворюються за участі кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони майже втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігати безумовні та раніше вироблені умовні.
          Умовний рефлекс можна виробити тільки тоді, коли байдужий подразник передує безумовному. В інших поєднаннях умовні рефлекси не утворюються,а якщо утворюються, то слабко,і швидко згасають. Важливо, щоб умовний подразник біологічно був слабшим, ніж безумовний.  Умовні рефлекси можна виробляти на базі не лише безумовних, а й раніше утворених умовних, які добре сформувались і є стійкими. У цьому разі раніше створений рефлекс виконує роль безумовного подразника. На базі такого умовного рефлексу можна виробляти і третій рефлекс. У людини можна виробити їх сотню.

4.  Залежно від відповіді на подразник.

 Залежно від умовних подразників.

  Приклади умовних рефлексів
     Умовний рефлекс на постукування перед їжею в акваріумних рибок.
1. Безумовний подразник — корм, умовний подразник — постуку­вання по акваріуму (звуковий сигнал).
2. Щоразу, перед даванням корму рибкам, постукувати по акваріуму, а потім давати корм.
3. Через деякий час рибки після постукування будуть припливати до місця, звідки чують звукові подразнення.
3. Умови утворення умовних рефлексів




 Практичне застосування набутих знань.
Виконання лабораторного дослідження «Визначення реакції зіниць на світло»
Мета: визначити реакцію зіниць на світло.
Обладнання та матеріали: ліхтарик.
Хід роботи
Один учень бере в руки маленький ліхтарик вмикає світло і починає направляти  до відкритого ока.
Експериментатор спостерігає за реакцією зіниць при наближенні та віддаленні світла.
Потім передає ліхтарик сусідові по парті і продовжують експеримент.
Чому реакція зіниць на світло змінюється?
Висновок оформити в зошитах.

Закріплення нових знань
Альтернативно-візуальний тест (в зошитах)
Ваше завдання буде полягати в тому, щоб приклади, які у вас наведені розмістити за трьома основними поняттями: БРД(безумовно-рефлекторна діяльність), УРД (умовно-рефлекторна діяльність) та ВНД (вища нервова діяльність).
Приклади:
- Вроджені реакції на дію подразників
- Набуті реакції організму на зміну умов середовища
- Функція кори великого мозку та підкоркових ядер
-Сукупність взаємопов’язаних нервових процесів, які відбиваються в головному мозку й забезпечують перебіг поведінкової реакції тварин та людини
- Орієнтувальна реакція людини на сигнал автомобіля
- Психічна діяльність людини
- Поведінкові реакції учня на дзвоник з уроку
- Успадковані реакції організму, які є характерними для того чи іншого виду
- Невпевнені кроки немовляти
- Об’єкт дослідження психофізіології
- Мигання повік очей
- Танок професійної балерини
 Домашнє завдання
1. Опрацювати параграфи 47,48.
2. Завдання на вибір:
- підібрати цікаві факти про дослідження  безумовних та умовних рефлексів;

- описати значення умовних та безумовних рефлексів у житті людини.

22.04.2020
ТЕМА. Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи
МЕТА: ознайомитися  з основними нервовими процесами (збудження та гальмування), показниками нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість); сформувати уявлення про вищу нервову діяльність та її основні типи, темперамент, типи темпераменту; установити особливості вищої нервової діяльності, притаманні лише людині, причини індивідуальних особливостей поведінки людини.
Базові поняття та терміни: рефлекс, рефлекторна дуга, нижча нервова діяльність, вища нервова діяльність, психічна діяльність, психіка.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

       Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини.
   Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи).       
       Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.
 Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування.
 Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним.
 Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:
   1) сильний, неврівноважений;
   2) сильний, урівноважений, рухливий;
   3) сильний, урівноважений, інертний;
   4) слабкий.
   На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.
Рис.  Типи вищої нервової діяльності за І. Павловим
       Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Кожна така взаємопов'язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи. Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника.
Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:
   1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;
   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;
   3) сила;
   4) рухливість.
Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.
Типи нервової системи (темпераменту)
· Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси цього типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.
 · Флегматик має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.
· Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження.
· Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не застосовуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси цього типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.
Дослідницький практикум. Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ ( на кожне питання дати відповідь «ТАК», «НІ».
1.     Любить галас і метушню навколо себе.
2.     Дуже потребує близьких людей, які могли б підтримати, заспокоїти.
3.     Часто роздратований чимось, збуджений, неспокійний.
4.     Швидкі відповіді на будь-які запитання від нього не чекай.
5.     Любить роботу, яку треба робити швидко.
6.     Діти вважають його веселим.
7.     У нього часто змінюється настрій.
8.     Частіше мовчить у товаристві однолітків.
9.     Не наважується заговорити першим із новими людьми.
10.     Не любить галасливих ігор, передає перевагу усамітненню.
11.    Уміє довго гратися або виконувати завдання, не відволікаючись.
12.     Любить похвалитися, прикрасити події.
13.   Часто не може всидіти на місці.
14.   Його легко засмутити.
15.   Довше за інших зберігає працездатність, не втомлюється.
16.   Легко переключається з одного доручення на інше.
17.     Нетерплячий і незібраний, особливо не любить чекати.
18.     Віддає перевагу копіткій роботі, що не потребує швидких реакцій.
19. Швидко втомлюється, відключається, перестає слухатись.
20.     Вірить у себе, легко переносить невдачі.
Інтерпретація результатів. Відповіді «так» на запитання:
·        1, 6, 12, 16, 20 – сангвінік;
·        3, 5, 7, 13, 17 – холерик;
·        2, 9, 10, 14, 19 – меланхолік;
·        4, 8, 11, 15, 18 – флегматик.
Сангвінік – жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується у новому колективі. Настрій стійкий, без будь-яких коливань. Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові – можуть стрімко з’явитися і зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активно жестикулює, міміка виразна. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою справою й уникати складного. неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до активної діяльності.
 Холерик – зазвичай неспокійний, усі реакції яскраві. Мова швидка, емоційно забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Діти цього типу нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися різко й остаточно. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність, швидкість. Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко й одразу включаються в активну діяльність.
   Флегматик – спокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні дії швидко. Насправді почуття цих дітей відрізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять Зимін, нестабільності. мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий. розсудливий. якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.
 Меланхолік – діти із цим типом нервової системи сильно реагують на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі. замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать події в темних барвах. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими і ровесниками. меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці – кмітливі, уважні й чутливі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі до себе та інших.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1. Опрацювати параграфи 47,51.
2. Скласти «шпаргалку» з помилками

         21.04.2020
Контрольна робота з теми «Зв’язок організму із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи»
Варіант І
І рівень. Знайдіть вірну відповідь
1.  Центральною частиною сенсорної системи є: а) рецептори органів чуттів; 
    б) чутливі нейрони; в) зони спинного мозку; г)зони кори мозку.
2.     Кришталик входить до складу системи: а) зорової; б) смакової;    в) слухової.
3.   Смак, який людина найкраще відчуває кінчиком язика: а)солоний;           б) кислий; в) гіркий; г) солодкий.
4.  Кірковий центр зорового аналізатора розташований: а) у скроневій частці кори; б) у потиличній частці кори; в) у лобній частці кори; г) у тім’яній частці кори.
5. У середньому вусі розташовані: а) слухові кісточки; б) завитка; 
    в) орган рівноваги; г) вушна раковина.
6. Оболонка ока, всередині якої розташована зіниця: а) сітківка; б) судинна; 
   в) райдужна; г) білкова.
ІІ рівень. Допишіть речення
7. Складні структури, які сприймають усі подразнення, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму, і проводять їх тонкий аналіз, називаються___________   ___________.
8.     Центральною частиною сенсорних систем є ____________.
9.     Внутрішньою оболонкою ока, яка прилягає зсередини до судинної оболонки й вистилає дно ока, є __________.
ІІІ рівень
10.           Встановіть  відповідність між органами чуттів та структурами, які входять до їх складу. Випишіть ряди з двох цифр
Органи чуттів
Структури
1
 Орган рівноваги
1
 Отоліти
2
 Орган смаку
2
 Коваделко
3
 Орган слуху
3
 Смакова цибулина
4
 Орган зору
4
 Сітківка

11.  Виберіть із запропонованих термінів зайвий та обґрунтуйте свій вибір: очне яблуко, сітківка, барабанна перетинка, акомодація ока, короткозорість.
ІV рівень. Дайте розгорнуту відповідь
12.           Які фактори можуть порушувати роботу слухового аналізатора?

Варіант ІІ
І рівень. Знайдіть вірну відповідь
         1.     Апарат ока, до складу якого входять брови, повіки, вії та слізні залози, називається: а)руховий; б)оптичний; в) захисний; г) допоміжний.
              2.  Кірковий центр слухового аналізатора розташований: а) у скроневій частці кори; б) у потиличній частці кори; в) у лобній частці кори; г) у тім’яній частці кори.
              3.     Більшу частину порожнини очного яблука займає: а) волога камера;    
            б) кришталик; в) склисте тіло; г) сітківка.
              4.     До барабанної перетинки з боку середнього вуха прилягає: а) молоточок; б) коваделко; в) стремінце; г) євстахієва труба.
              5.     До складу внутрішнього вуха входять: а) кістковий лабіринт; б) завитка; в) барабанна перетинка; г) півколові канали.
              6.     Колбочки – це фоторецептори, які: а) є чутливими до сутінкового світла; б) заломлюють світові промені; в) є чутливими до денного світла;         
           г) містять зоровий пігмент родопсин.

ІІ рівень. Допишіть речення
       7.            Світлосприймальною частиною ока є __________.
       8.            Орган слуху складається з трьох основних відділів ______,_______,____.
       9.            Зорова сенсорна система складається з________,_______,_________.
ІІІ рівень
  10.            Встановіть  відповідність між структурами органів чуттів та функціями, які вони виконують. Випишіть ряди з двох цифр
Органи чуттів
Структури
1
 Сітківка
1
 Забезпечує захист очного яблука і надає йому форми
2
 Склисте тіло
2
Забезпечує фокусування зображення на сітківці
3
Кришталик
3
Сприймає світлові подразнення
4
 Склера (зовнішня оболонка)
4
 Надає оку кулястої форми

  11.  Виберіть із запропонованих термінів зайвий та обґрунтуйте свій вибір: вушна раковина,  барабанна перетинка, коваделко, колбочки, завитка.

ІV рівень. Дайте розгорнуту відповідь

  12.      Які фактори можуть порушувати роботу зорового аналізатора?

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою:
svitlananepokrita123@gmail.com

14.04.2020 - 15.04.2020

Тема уроку: Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, температури, болю.
Мета: поглибити знання про аналізатори; розкрити роль запаху і   смаку в процесах життєдіяльності людини;  ознайомитися  також з сенсорною системою рівноваги і показати її значенням  для організму. 
Базові поняття і терміни: нюхова сенсорна система, стереохімічна теорія запахів, порогова концентрація пахучої речовини, смакова сенсорна система, смаковий поріг, вестибулярний апарат.
1. Графічний диктант.(виконати в зошиті)
1. Органи слуху людини складаються з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.
2. До зовнішнього вуха належать слухові кісточки.
3. На межі між зовнішнім і середнім вухом знаходиться барабанна перетинка.
4. Слухові кісточки: молоточок, коваделко і стремінце.
5. Порожнина середнього вуха з’єднана з носоглоткою слуховою (євстахієвою) трубою.
6. Корисно носити сережки цілий день.
7. Внутрішнє вухо заповнене повітрям.
8. Людське вухо сприймає інфра- і ультразвуки.
9. Вушна сірка має бактерицидні властивості.
10. Небезпечний ворог слуху — шум.
2. Перегляньте відео.
3. Опрацюйте параграф 45,46 .
4. Виконайте дослідницький практикум с.216, оформіть в зошиті.
5. Закріплення - виконайте тести на стр.220(письмово).

Домашнє завдання: повторити параграфи 41-46, підготуватися до тематичного оцінювання.

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою:
svitlananepokrita123@gmail.com

Урок  08.04.2020

Тема: Слухова сенсорна система. Вухо. Захист  слуху. Лабораторне дослідження Вимірювання порога слухової чутливості.
Мета: продовжити формувати поняття «аналізатори» на прикладі слухового аналізатора; розкрити значення органа слуху в житті людини і тварини; ознайомитися  із будовою і функціями органа слуху; сформувати уявлення про причини порушення слуху, виникнення захворювань органу слуху, їх профілактику; пояснити шкідливість шуму; виховувати бережливе ставлення до власного здоров'я.
Актуалізація опорних знань
 Біологічний диктант (виконати в зошити та надіслати на перевірку)
1.     Очне яблуко має такі оболонки…
2.     Зовнішня білкова оболонка називається…
3.     У передній частині білкова оболонка переходить у прозору
4.     Райдужка містить спеціальний пігмент…
5.     У центрі райдужки є круглий отвір…
6.     Порожнина ока позаду кришталика заповнена желеподібною масою…
7.     Внутрішня, світлосприймальна оболонка ока…
8.     До допоміжного апарату ока відносять…
9.     Речовина, що має бактерицидні властивості, входить до складу сльози…
10. Внутрішня частина повіки і передній відділ очного яблука вкритий…
11.  Еластичне, прозоре тіло, що має форму двоопуклої лінзи.
     12. Нерівномірне заломлення світла різними ділянками оптичної системи.
  13.Відхилення лінії зору одного ока від спільної точки фіксації з по­      рушенням бінокулярного зору.
    14. Світлочутливі клітини сітківки ока.

Інформаційне повідомлення.
1. Значення слуху
 2. Будова і функції органа слуху
                        

Слух – вид чутливості, що забезпечує сприйняття звукових коливань.
Слухова  система – одна з найважливіших дискантних систем у людини. Акустичні (звукові) сигнали являють собою коливання повітря з різною частотою й силою. Вони збуджують слухові рецептори, розташовані в завитці внутрішнього вуха. Рецептори активують перші слухові нейрони, після чого сенсорна інформація передається в слухову область кори великого мозку через ряд послідовних відділів, яких особливо багато в слуховій системі.
Зовнішнє вухо. Зовнішній слуховий прохід проводить звукові коливання до барабанної перетинки. Барабанна перетинка, що відокремлює зовнішнє вухо від барабанної порожнини, або середнього вуха, являє собою тонку (0,1 мм) перегородку, що має форму спрямованої всередину лійки. Перетинка коливається при дії звукових коливань, що прийшли до неї через зовнішній слуховий хід.
Середнє вухо. У заповненому повітрям середньому вухові є три кісточки: молоточок, ковадло і стремінце, що послідовно передають коливання барабанної перетинки  у внутрішнє вухо. Молоточок вплетений рукояткою у барабанну перетинку, інший його бік з’єднаний із ковадлом, що передає коливання стремінцю. Завдяки особливостям геометрії слухових кісточок стремінцю передаються коливання барабанної перетинки зменшеної амплітуди, але збільшеної сили. Крім того, поверхня стремінця в 22 рази менша від барабанної перетинки, що в стільки ж разів підсилює його тиск на мембрану овального вікна. У результаті цього навіть слабкі звукові хвилі, які діють на барабану перетинку, здатні подолати опір мембрани овального вікна переддвер'я і привести до коливань рідини в завитці. Сприятливі умови для коливань барабанної перетинки створює також слухова (євстахієва) труба, яка з'єднує середнє вухо з носоглоткою, що служить вирівнюванню тиску в ньому з атмосферним. У стінці, що відокремлює середнє вухо від внутрішнього, крім овального є ще кругле вікно завитки, теж закрите мембраною. Коливання рідини завитки, що виникли біля овального вікна переддвер'я і пройшли ходами завитки, досягають, не загасаючи, круглого вікна завитки. За його відсутності через нестислість рідини коливання її були б неможливими.
За середнім вухом починається внутрішнім вухо. Воно  розташоване в глибині скроневої кістки черепа. Внутрішнє вухо являє собою систему лабіринту і звивистих каналів, заповнених рідиною. У лабіринті містяться відразу два органи: орган слуху – завитка  й орган рівноваги – вестибулярний апарат. Завитка – це спірально закручений канал, що має в людини два з половиною оберти. Коливання перетинки овального вікна передаються рідині, що заповнює внутрішнє вухо. І вона, у свою чергу, починає коливатися з тією ж частотою. Вібруючи, рідина подразнює слухові рецептори, розташовані в завитці. Канал завитки по всій довжині розділений навпіл перетинчастою перегородкою. Частина цієї перегородки складається з тонкої перетинки – мембрани. На мембрані знаходяться сприймальні клітини – слухові рецептори. Коливання рідини, що заповнює завитку, подразнюють окремі слухові рецептори. У них виникають імпульси, що передаються слуховим нервом до головного мозку.
3. Сприйняття звуків.
а) Передавання звукових хвиль із зовнішнього середовища до слухових рецепторів, їх збудження.
б) Виникнення в рецепторах нервових імпульсів.
в) Передавання імпульсів у слухову зону кори великих півкуль.
г) Розрізнення їх сили і висоти.
д) Складання схеми «Значення овального вікна у завитці вуха».

Практичне застосування набутих знань
 Лабораторне дослідження Вимірювання порога слухової чутливості.
     Тема. Вимірювання порога слухової чутливості.
Мета: навчитись визначати абсолютний поріг слухової чутливості та демонструвати слухову адаптацію.
Обладнання: механічний ручний годинник, сантиметрова лінійка.
Хід роботи
Завдання виконується трьома учнями.
Зверніть увагу!
Нормальним слухом буде такий, при якому цокання ручного го­динника середнього розміру чутно на відстані 10—15 см.
Завдання 1. Визначення абсолютного порога слухової чутливості. Примітка.
Індивідуальну чутливість у всіх учнів визначають, використовуючи той самий годинник у цілковитій тиші.
1. Піддослідний сидить на стільці із заплющеними очима.
2. Експериментатор повільно наближає до його вуха годинник доти, доки той не почує звук годинника.
3. Асистент експериментатора вимірює сантиметровою лінійкою від­стань, за якої піддослідний чує звук годинника.
4. Дослід повторити тричі для лівого і тричі для правого вуха.
5. Записати дані та вирахувати середнє значення.
 Ліве вухо
Праве вухо
1.
1.
2.
2.
3.
3.
Середнє значення ____________________
Середнє значення ________________________
 Завдання 2. Демонстрація слухової адаптації (умови експерименту такі ж, як і в першому завданні).
1. Наблизити годинник до вуха піддослідного настільки, щоб він міг почути його звук.
2. Виміряти відстань від годинника до вуха.
3. Піднести годинник впритул до вуха і через 4—5 секунд повільно відвести його від вуха.
4. Зафіксувати відстань, на якій піддослідний перестає чути цокання годинника, і виміряти її. Останній вимір має бути більшим, ніж у випадку наближення годинника до вуха.
5. Зробіть висновок, проаналізувавши результати експериментів.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


 Корекційно-оцінюючий етап.
Обґрунтуйте правила гігієни слуху.
— Чистити вуха гострими предметами — заборонено!
— Різкі та сильні звуки — небезпечні!
— Шум — ворог слуху!
— Забороняється діставати предмети, що випадково потрапили до вушного проходу, самостійно!
— Шкідливо слухати дуже голосну музику!
— Забороняється при сильному вітрі й мінусовій й температурі ходити без головного убору!

 Домашнє завдання.
1.Вивчити відповідну тему із підручника параграф 44.
2. Скласти пам’ятку «Гігієна слуху».

 УРОК на 07.04.2020 року.
Тема.  Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору.
Мета: сформувати уявлення про будову та функції зорової сенсорної системи, навчитися розпізнавати елементи будови ока, формувати уміння встановлювати взаємозв’язок між будовою та функціями ока, сформувати уміння виявляти сліпу пляму на сітківці ока та визначати здатність ока до акомодації, сприяти застосуванню знань для дотримання правил профілактики порушень зору та попередження захворювань органів зору.
Завдання:
-             визначити функції зорової сенсорної системи;
-             вивчити будову зорової сенсорної системи;
-            навчитися розпізнавати елементи будови ока та встановлювати взаємозв’язок між будовою та функціями цих елементів;
-        навчитися застосувати знання для дотримання правил профілактики порушень зору та попередження захворювань органів зору;
- навчитися характеризувати значення зорової сенсорної системи для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем;
Терміни і поняття: зорова сенсорна система, очне яблуко, склера, судинна оболонка ока, рогівка, райдужка, зіниця, кришталик, склисте тіло, сітківка, акомодація ока, гострота зору, бінокулярний зір, короткозорість і далекозорість, косоокість, куряча сліпота, дальтонізм.
Актуалізація опорних знань і умінь.
 1. Вправа «Установи відповідність»
1
терморецептори
А
сприймають біль
2
хеморецептори
Б
сприймають температуру
3
фоторецептори
В
сприймають тиск
4
ноцирецептори
Г
сприймають хімічні речовини
5
механорецептори
Д
сприймають світло та колір
 2. Біологічний диктант (виконати в зошити).
1. Система, яка сприймає подразнення з зовнішнього середовища….
2. Як називаються клітини або групи клітин, що сприймають подразнення?
3. Хто запропонував назву «аналізатор»?
4. Як називаються зовнішні рецептори?
5.Які є сенсорні системи?
6. Як називаються внутрішні рецептори?
7. До якої групи належать рецептори, що здатні сприймати тепло і холод?
8. До якої групи відносяться рецептори нюху та смаку?
9. Як називається здатність сенсорних систем пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності дії подразника?
10.До якої групи належать рецептори ока?
90% інформації форма, розміри, колір, взаємне розташування предметів!!!
Відділи:
1.Периферичнийфоторецептори органів зору (очі)
2. Провідниковий зоровий нерв
3. Центральний потилична зона кори мозку








Орган зору людини - око - це унікальний і дуже складний витвір природи.
У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний.
Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому називається очним яблуком.
Оболонки ока:  1. Склера.   2. Судинна.     3.Сітківка.
І. Склера (зовнішня білкова оболонка) форма, захист (механічний, яскраве світло)  з волокнистої тканини (білок колаген)

Рогівка - передня прозора частина склери.
ІІ. Судинна:
1. Власне судинна - густа сітка капілярів (живить око)
2. Райдужка → має пігмент меланін (блакитний → коричневий)
Зіниця - отвір райдужки (зміна діаметра  регуляція кількості світла)
На зміну діаметра зіниці впливають адреналін (у страха очі великі)  та наркотики.
3. Ціліарне тіло - війковий м'яз + зв'язки (кріпиться кришталик)
Кришталик - двоопукла лінза (еластичне тіло, може змінювати свою кривизну).
Катаракта -помутніння кришталика.
ІІІ. Сітківка - внутрішня світлочутлива оболонка
фоторецептори → палочки (сприймають світло) та колбочки (колір та форму предмета, яскраве світло)
Порожнини ока:
1. Передня та задня камери водяниста рідина живить рогівку та кришталик
2. Склисте тіло заломлює світло, підтримує внутрішній тиск


Допоміжний апарат ока:
1. Брови – відводять піт
2. Повіки – захист, розподіл сльозної рідини…
3. Вії - захист від пилу
4. Слізні залози → сльози (вода + антимікробні речовини)
Опис : Описание: http://school.xvatit.com/images/d/de/R147.jpg

Слізна залоза міститься у верхньому  зовнішньому куті над оком. Надлишок слізної рідини носослізною протокою надходить до носової порожнини. Американський біохімік Вільям Фрей установив, що "емоційні" сльози мають більше білка, ніж рефлекторні. Згідно з уявленнями вченого, сльози видаляють з організму токсичні речовини, які утворюються під час стресових ситуацій. Сльози певною мірою урівноважують гарне самопочуття людини. 
Кон'юктивіт - запалення слизової оболонки ока та повік (кон'юктиви).
Внутрішня частина повік та склера вкриті тонкою захисною оболонкою - кон'юктивою.  
Рух очного яблука забезпечується скороченням очних м'язів. Вони кріпляться одним кінцем до стінки очної ямки черепа, іншим - до очного яблука.
Це цікаво!
       До 14 місяців новонароджені діти зовсім не сприймають кольори. Після цього віку вони спочатку сприймають червоний, потім – зелений, а пізніше – синій колір.
Що таке акомодація? 
       Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось у центрі сітківки.Функціонально око пристосоване для розглядання віддалених предметів. Проте люди можуть чітко розрізняти предмети, розташовані на різній відстані від ока, завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, а відповідно й заломлювальну силу ока. Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, розташованих на різній відстані називають акомодацією (від лат. акомодатіо – пристосування до чогось). Порушення акомодаційної здатності кришталика призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.
Що таке короткозорість? 
       Короткозорість - відхилення від нормальної здатності оптичної системи ока заломлювати промені, яке полягає в тому, що зображення предметів, розташованих близько до очей, виникають перед сітківкою. Короткозорість буває природженою і набутою. При природженій короткозорості очне яблуко має видовжену форму, тому промені від предметів фокусуються перед сітківкою . Чітко видно предмети, розташовані на близькій відстані, а зображення віддалених предметів нечітке, розпливчасте. Набута короткозорість розвивається при збільшенні кривизни кришталика внаслідок порушення обміну речовин або гігієни зору. Існує спадкова схильність до розвитку короткозорості. Основними ж причинами набутої короткозорості є підвищене зорове навантаження, погане освітлення, нестача вітамінів в їжі, гіподинамія. Для виправлення короткозорості носять окуляри з двоввігнутими лінзами.


                    Схема заломлення світлових променів і корекція зору
 Що таке далекозорість ?
       Далекозорість  - відхилення від нормальної здатності оптичної системи ока заломлювати світлові промені. У разі природженої далекозорості очне яблуко вкорочене. Тому зображення предметів, розташованих близько до очей, виникають позаду сітківки . Здебільшого далекозорість виникає з віком (набута далекозорість) унаслідок зменшення еластичності кришталика. При далекозорості потрібні окуляри з двоопуклими лінзами . Підбирає окуляри лікар-окуліст (від лат. окулюс - око). Він вимірює гостроту зору за допомогою спеціальних таблиць. Однією з причин розвитку короткозорості є перенапруження війкових м'язів кришталика під час роботи з дуже дрібними предметами, тривалого читання при поганому освітленні, читання в транспорті. Під час читання, писання або іншої роботи предмет треба розміщувати на відстані 30-35 см від ока. Занадто яскраве освітлення дуже подразнює фоторецептори сітківки ока. Це також шкодить зору. Світло повинно бути м'яким, не сліпити очі. Під час писання, малювання, креслення джерело світла розташовують ліворуч. Важливо, щоб було верхнє освітлення. При тривалому зоровому напруженні через кожну годину необхідно робити 10-хвилинні перерви. Слід берегти очі від травм, пилу, інфекції.
Порушення зору, пов'язане з нерівномірним заломленням світла рогівкою чи кришталиком, називають астигматизмом. У разі астигматизму зазвичай знижується гострота зору, зображення нечітке і викривлене. Астигматизм усувається за допомогою окулярів з особливими (циліндричними) скельцями.
Дальтонізм – це розлад колірного зору або часткова колірна сліпота (у жінок – 0,5 % у чоловіків – 8% ) Розділяють вроджений та набутий дальтонізм. Дальтонізм пов'язаний з відсутністю певних видів колбочок і він не лікується.

Застосуйте здобуті знання.
1. Лабораторне дослідження: визначення акомодації ока; виявлення сліпої плями на сітківці ока  
2.Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)
1. Вкажіть зовнішню оболонку ока:
а) судинна оболонка;
б) білкова оболонка;
в) сітківка.
2. Позначте складову ока, яка містить пігмент меланін:
а) рогівка;
б) зіниця;
в) райдужка;
г) білкова оболонка.
3. Виберіть функцію зіниці:
а) пропускає світло;
б) заломлює світло;
в) захищає око від надмірно інтенсивного світла;
г) підтримує внутрішньоочний тиск.
4. Вкажіть світлосприймальну оболонку ока:
а) білкова оболонка;
б) судинна оболонка;
в) сітківка.
5. Сконструюйте відповідь у вигляді таблиці «Основні оболонки ока та функції, які вони виконують».
6. Вкажіть, яким стає кришталик під час розглядання близько розташованих предметів:
а) не міняється;
б) опуклішим;
в) сплощеним.
7. Вкажіть, яким стає кришталик під час розглядання віддалених предметів:
а) не міняється;
б) опуклішим;
в) сплощеним.
8. Виберіть окуляри, які призначає лікар-офтальмолог при набутій далекозорості:
а) з двоввігнутими лінзами;
б) з двоопуклими лінзами.
9. Позначте захворювання, ознакою якого є виникнення зображення предметів позаду сітківки:
а) астигматизм;
б) катаракта;
в) далекозорість;
г) короткозорість.
10. Яка заломлювальна сила ока? Як її визначити?
11. Побудуйте шлях світлових променів через складові оптичної системи ока.
12. Виберіть світлосприймальні клітини, розміщені в сітківці:
а) епітеліальні клітини;
б) колбочки;
в) палички.
13. Вкажіть місце сітківки, в якому розміщені лише колбочки:
а) у центрі сітківки;
б) на периферії сітківки;
в) у центрі та на периферії сітківки.
14. Позначте місце найкращого бачення:
а) жовта пляма;
б) сліпа пляма.
15. Позначте місце на сітківці, в якому немає фоторецепторів:
а) жовта пляма;
б) сліпа пляма.
16. Охарактеризуйте процес сприйняття світла і кольору.
2.Самостійна робота з ілюстрацією
Зіставте назви елементів будови ока людини з їхніми позначеннями:
    А - кровоносні судини сітківки;
    Б - райдужна оболонка;
    Е - окоруховий м’яз; И - зіниця;
    І1 - війковий м’яз; І2 - окоруховий м’яз; І3 - сітківка; 3 - зоровий нерв; 
Л - кришталик; 
Н - задня камера ока; 
С1 - склера; С2 - передня камера ока;
 Ц - склисте тіло; Я - судинна оболонка.
У разі правильного зіставлення в табличці ви отримаєте назву терміна, яким позначають підвищену чутливість організму до впливу якогось чинника середовища.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати параграф 42

2. Скласти пам’ятку «Гігієна зору».

УРОК  на 31.03.2020
ТЕМА: загальна характеристика сенсорних систем, їхня будова.
 Завдання  уроку:
·        розкрити поняття про сенсорні системи;
·        ознайомитися із різноманітністю сенсорних систем;
·        розкрити значення сенсорних систем для організму людини;
·        ознайомитися із відділами аналізаторів та розкрити їх роль у сприйнятті та переробці інформації.
Обладнання й матеріали: Авторське відео до уроку за посиланням: https://youtu.be/zwbQjePAIqI
Інтерактивна версія презентації:
Базові поняття й терміни: сенсорні системи, аналізатори, рецептори, органи чуттів, нервові центри.

1.  Актуалізація опорних знань, понять та чуттєвого досвіду
*    Вправа «Вірю – не вірю».
1. Функціональною одиницею нервової системи є нефрон.
2. Рухові нейрони передають збудження до робочих органів.
3. Сіра речовина головного мозку утворена аксонами.
4. До периферичної НС входить 12 пар спинномозкових нервів та 31 пара черепномозкових нервів.
5. У корі головного мозку виділяють такі частки: лобова, потилична, скронева, тім’яна.
 6. Зорова зона міститься у тім’яній частці кори головного мозку.
7. Скронева частка містить слухові та смакові центри.
8. Центри шкірно –м’язової чутливості розташовані у тім’яній частці кори.
9. Мозочок – відділ головного мозку , що відповідає за низку безумовних рефлексів, зокрема, дихання, ковтання, чхання, слиновиділення.
*    Проблемні питання:
Ø Як у людини формується повне уявлення про певний об’єкт (груша, яблуко, лимон)?
Ø Як ми визначаємо її розміри, колір, смак, запах, стиглість?
2. Інформаційне повідомлення. (Записати схеми в робочі зошити)
       Сенсорні системи (аналізатори) — це сукупність складних структур, що сприй­мають різноманітні сигнали із зовнішнього та внутрішнього середовища організму та забезпечують їх аналіз.
Поняття «аналізатор» увів російський фізіолог І. П. Павлов. Найвідомішими є такі п'ять органів чуття: зір, нюх, слух, смак та дотик. Проте відомо, що завдяки сенсорним системам ми можемо сприймати ще й температуру, тиск, положення внутрішніх органів тощо.


     Типи рецепторів.  
Рецептори — спеціальні структури, що забезпечують перетворення інформації, отриманої з навколишнього середовища, на нервовий імпульс.


Функції аналізатора .
Виявлення й розрізнення сигналів
Рецептори отримують інформацію про навколишнє середовище у ви­гляді хімічних, світлових, звукових, механічних та інших подразників — сигналів. 
Рецептори розрізняють тільки адекватні сигнали (болючі рецепто­ри — біль, температурні — температуру тощо.)
1)    Перетворення й кодування сигналів
Рецептори перетворюють незрозумілі сигнали мозку на ті, що «зро­зумілі» йому,— на нервові імпульси. У вищих відділах аналізатора відбувається просторово-часове кодування.
2)    Передача сигналів
Рецептори й провідні шляхи здійснюють передачу нервових імпульсів.
3)    Аналіз, класифікація й упізнання сигналу
У кіркових відділах аналізатора відбувається виникнення сенсорного образу з використанням попереднього «життєвого досвіду».

Властивості аналізаторів:
-           Специфічність (подразнення рецепторів від специфічних подразників);
-           Чутливість (сприйняття порогу відчуття - дослід з картинами);
-           Адаптація (здатність пристосовуватися до сили подразника, адаптація до одягу, медики можуть їсти у морзі і т.д.);
-           Синергізм - спільне підсилення дії подразника (слух краще при світлі);
-           Контрастність відчуттів (після чорного яскравіше сприймається біле, після жорсткої дієти смачною здається несмачна їжа);
-           Післядія (фільм складається із кадрів, але відео нам здається плавним, також із світлом, яке є послідовністю електричних спалахів).
-           Компенсаторність  (при пошкодженні або повній втраті одного з аналізаторів, інші починають краще працювати. У сліпих гарний слух та тактильна здатність).
       Взаємодія різних аналізаторів. Давно відомо, що при яскравому освітленні слух стає гострішим. Тому в концертних залах не вимикають світла. У темній кімнаті слабких звуків майже не чутно. Це пояснюється такою властивістю аналізаторів: збудливість одного з аналізаторів підвищується, якщо одночасно зазнають дії й інші аналізатори.
Надзвичайно чутливими можуть бути окремі органи чуття, особливо тоді, коли в роботі не беруть участі інші аналізатори. Сліпі, наприклад, розпізнають людину за запахом. При втраті зору й слуху сильно розвивається дотик. Саме тому дехто зі сліпих займається скульптурою. З-поміж глухих є люди із сильно розвиненим почуттям вібрації, що дає їм можливість «слухати» музику (вони кладуть руку на музичний інструмент або повертаються спиною до оркестру).
Багато сліпих чудово орієнтуються за слухом. Наприклад, сліпий хлопчик навчився їздити на триколісному велосипеді. Він об'їжджав пере­хожих, вчасно міг повернути, щоб не з'їхати на бруківку.
Сліпі по-різному пояснюють свої здібності орієнтуватися. Одні говорять, що відчувають перешкоду обличчям — «бачення обличчям»; другі говорять про роль слуху; треті — про «тиск» й інші незрозумілі відчуття, що викликаються перешкодою.
Спеціальні досліди показали роль слуху в орієнтуванні сліпих. Слі­пому пропонували пройти по м'якому килимі, що приглушує звуки його кроків. З'ясувалося, що в нього значною мірою послабилася здатність ви­являти перешкоду. Якщо сліпому затуляли вуха, то він наштовхувався на перешкоди.
Сліпі користуються відбитим звуком — луною.
·   Аналіз прикладу феномену Рози Кулешової (феномен шкірного зору).
Сенсаційний феномен Рози Кулешової (феномен шкірного зору), яка вміла на дотик визначати колір, насправді був пов'язаний не із зором, а з тонким дотиком. Синій колір вона сприймала як слизький і холодний, коричневий — як в'язкий, червоний викликав поколювання пальців.
Беручи до уваги властивість специфічності, Роза не могла бачити руками. Отже, вона отримувала тільки тактильні відчуття, які були пов'язані із зоровими враженнями.
Проявляється взаємодія, взаємозамінність аналізаторів.
Так, справді, Роза знала, що червоний колір викликає поколювання,  коричневий колір вона сприймала як в'язкий, а синій — як гладенький, холодний і слизький. Ваду зору вона компенсувала посиленням аналізатора. На цьому ґрунтується навчання сліпоглухонімих за методикою І. Мещерякова та І. О. Соколянського. Для навчання вони використовували вібраційне почуття. Щоб зрозуміти, що це таке, вдома покладіть руку на корпус гучного приймача й відчуйте коливання стінок. Подібним чином навчали сліпоглухонімих: учень доторкався до горла або потилиці викладача й відчував вібрацію при вимові ним звуків, складів, слів і фраз. Потім учень, притуляв руку до свого горла й відтворював звуки, що викликають ті самі вібрації, які він відчував у викладача. Ці вібраційні відчуття поєднували, її з відповідними звуками язика, які передавалися за допомогою тактильної абетки. Кілька сліпоглухонімих, які навчалися за цією методикою, досягли високих результатів.
Зупинімося на випадках сліпоглухонімоти. У нашій країні жила чудова жінка — О.М.Скороходова. У дитинстві вона втратила зір, а потім і слух. Однак їй пощастило. Коли Ользі виповнилося 10 років, психолог О. Соколянський організував спеціальну школу-клініку. Завдяки методиці, що ґрунтується на тактильному аналізаторі, педагоги встановлювали контакт з учнями, навчали їх спеціальної мови, давали їм можливість мислити. Ольга навчилася читати, стала писати вірші, отримала вищу психологічну освіту, написала книгу «Як я сприймаю, уявляю й розумію навколишній світ». Слід відзначити ще один вид взаємодії аналізаторів їхній зв'язок з емоційною сферою. Ольга Скороходова опанувала мовлення, отримала освіту, захистила докторську дисертацію в галузі дефектології. Таким чином, вона заговорила. Але чути так і не змогла.

Узагальнення та систематизація знань

1. Кросворд. У клітинки вписати назви сенсорних систем

1
2




ва




ва
3





ва
4





ва
5






ва

2. Незакінчене речення.
А) Сенсорні системи - це …..
Б) У людини розрізняють такі  сенсорні системи……
В) Сенсорні системи складаються із ….
Г) Периферичний відділ аналізаторів представлений…
Д) Провідникова ланка органів чуття – це…….
Е) За розташуванням рецептори бувають….
Є) За природою подразника рецептори поділяють на……
Ж) Основними властивостями сенсорних систем є…..
І) Найінформативнішою сенсорною системою є…..
Ї) Властивість сенсорних систем пристосовуватись до дії подразника - це…
3. Поміркуйте і дайте відповіді письмово.
2. З яким приладом можна порівняти око?
3. Як ви вважаєте, що таке «помилки відчуття», як їх можна виправити?
4. Чому для нормальної роботи будь якого аналізатора необхідно щоб були неушкоджені всі його частини?
5. Чому людина не відчуває пилинок, що падають на обличчя?
6. Яку додаткову сенсорну систему ви б хотіли мати?



ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
- Опрацювати параграф 41.
- Скласти сенкан на тему «Сенсорні системи».
- Виконати творче завдання ( на вибір) з використанням довідників та інтернет ресурсів на тему: Які технічні системи створені за принципами будови аналізаторів?

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою:
svitlananepokrita123@gmail.com


Немає коментарів:

Дописати коментар