7 клас





15.05.2020
Тема уроку:  Ланцюги живлення і потік енергії. Взаємозв’язок компонентів екосистеми.
Мета уроку: розширити знання про компоненти екосистеми та зв’язки між ними; сформувати знання про ланцюги живлення і потік енергії в екосистемах; повторити вивчений раніше матеріал про особливості живлення і травлення гетеротрофного організму.
Актуалізація опорних знань і вмінь.
Тестова перевірка знань (за кожне правильне завдання – 0,5 б)
1.      Сукупність взаємопов’язаних популяцій організмів які взаємодіють між собою та довкіллям називається:
     А) біосфера   
     Б) угруповання   
     В) екосистема
2.      Яке з тверджень про популяцію є правильним:
            А) сукупність  особин різних видів  
            Б) сукупність особин різних видів, які мешкають на певній  території 
            В) сукупність особин одного виду, які мешкають тривалий час на   певній території і     відокремлені від інших територій
3.      До біотичних чинників відносимо:
            А) вологість       
            Б) особини      
            В) газовий склад повітря
4.      До теплолюбних тварин відносимо:
      А) бегемота  
      Б) пінгвіна  
      В) білого ведмедя
5.      Представник прісної водойми:
      А) кит  
      Б) скат  
      В) щука
6.      До вологолюбних тварин відносимо:
      А) сарану   
      Б) мокриці   
      В) слонів
7.      Пристосування організмів до умов середовища життя називається:
      А) хомінг    Б) адаптація   В) грумінг
8.      Взаємозв’язки організмів та їхніх угруповань між собою й умовами середовища життя вивчає наука:
      А) біологія   В) природознавство    В) екологія
9.Реакції організму на тривалість світлового періоду доби називається:
           А) адаптація    
           Б) фотоперіодизм    
           В) грумінг
10.Сукупність особин одного виду, які мешкають тривалий час на певній території і відокремлені від інших територій:
                  А) екосистема
                  Б) біоценоз
                  В) популяція
11.До абіотичних чинників відносимо:
                  А) температуру     
                  Б) особини      
                  В) діяльність людини
12. До холодолюбних тварин відносимо:
            А) бегемота  
            Б) антилопу  
            В) білого ведмедя
Вивчення нового матеріалу.
     Кожний вид організмів пристосований до певних умов середовища життя і взаємодіє з популяціями інших видів. Таким чином кожен вид займає в екосистемі свою екологічну нішупросторове положення популяції певного виду в екосистемі, що визначається його пристосуванням до чинників неживої природи, а також взаємозв’язками з популяціями інших видів.
    Компоненти екосистем взаємопов’язані між собою різними типами зв’язків, які називають харчовими, або трофічними це форма біотичних зв’язків, за яких організми одного виду є об’єктом живлення для іншого.
     Кожен вид організмів становить окрему ланку, або трофічний рівень – місце, яке займають особини певного виду в ланцюзі живлення.
У природі не існує такого виду, який би не був пов’язаний з іншим. Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Унаслідок цього в природі виникають ланцюги живлення.
Харчовий ланцюг (ланцюг живлення) – це послідовності у якому особини  одного виду,  їхні рештки або продукти   життєдіяльності слугують об’єктом живлення для представників іншого виду
Термін «ланцюг живлення» запропонував Чарльз Елтон, англійський еколог та зоолог у 1934 р.
Будь-який харчовий ланцюг включає три типи організмів:  
1. Продуценти — автотрофні організми, які здатні синтезувати органічні речовини за рахунок неорганічного середовища.
2. Консументи — гетеротрофні організми, які споживають органічні речовини продуцентів або інших консументів. На долю цих організмів припадає 10% від усіх гетеротрофних організмів планети. Розрізняють консументи першого порядку (фітофаги) та другого порядку (м'ясоїди).
3. Редуценти — організми, які розкладають органічні речовини до неорганічних, тобто живуть за рахунок мертвих організмів. Вони забезпечують розклад органічних речовин на планеті й перетворюють їх на неорганічні сполуки, беручи участь у колообігу речовин. Це бактерії, гриби, водорості. На їх долю припадає 90% від усіх гетеротрофів планети.
Запамятай!!!
На першому місці – завжди …(рослина). 
На другому – той, хто її …(споживає). 
На третьому- …(хижак), що на здобич чекає.
Пригадайте!  На які три основні групи поділяють консументи (гетеротрофи) залежно від джерел харчування?
  - фітофаги (травоїдні) — це консументи 1-го порядку, які харчуються виключно рослинами. Наприклад, птахи їдять насіння, бруньки й листя;
- хижаки (м’ясоїдні) — консументи 2-го порядку, які харчуються виключно травоїдними тваринами (фітофагами), і навіть консументи 3-го порядку, які харчуються лише м’ясоїдними тваринами;
-  всеїдні, які можуть поїдати як рослинну, так і тваринну їжу.
      Зв’язок між двома ланками встановлюється, якщо одна група організмів виступає в ролі їжі для іншої групи. Першою ланкою обов’язково є організми, які утворюють органічні речовини. Останньою ланкою є організми, які розкладають речовини до мінеральних речовин. Процес розкладу дуже важливий, оскільки закінчується поверненням у кругообіг елементів мінерального живлення. Ланцюг відображає передачу енергії. Рослини засвоюють сонячну енергію і перетворюють її в хімічну (енергію їжі), яка передається наступним ланкам. З кожною новою ланкою кількість енергії зменшується тому харчовий ланцюг складається з 4-5 ланок.
Під час переходу з нижчого трофічного рівня на вищий майже 90 %  енергії тварини використовують для забезпечення власних потреб, а запасають лише 10 %.

 Закріплення вивченого матеріалу. 1.Вправа «Біологічний диктант»(вставте пропущене, закінчіть речення, за кожне правильне завдання – 1 б)
1.    Редуцентами в екосистемах є  організми які,…………
2.   Переплітаючись, різні ланцюги живлення формують ……
3.  Послідовності у якому особини  одного виду,  їхні рештки або продукти   життєдіяльності слугують об’єктом живлення для представників іншого виду називаються…………
4.     Місце, яке займають особини певного виду в ланцюзі живлення називається …
5.    Ланцюги живлення починаються з …………
6.   Зв'язки організмів в екосистемі за живленням називають …………
7.    Під час переходу з нижчого трофічного рівня на вищий організми запасають лише ........... енергії.
8. Організми, які отримують поживні речовини й необхідну енергію, харчуючись залишками мертвих організмів (тварин, рослин),— це …………
2.«Установи відповідність».
Установити відповідність між компонентами екосистеми та прикладами організмів, які до них належать.
Компоненти екосистеми
Приклади
1     продуценти
А    мукор
2     консументи
Б     береза
3     редуценти
В     щитник чоловічий

Г     дощовий черв’як

Д     черепаха

Е     травневий хрущ

Є     жук-гробарик

Ж   кульбаба

З     слон
3. Розподіліть запропоновані організми на три групи залежно від їх ролі в екосистемах: А — продуценти; Б — консументи; В — редуценти.
ОРГАНІЗМИ: пирій, миша, дафнія, сова, кріт, окунь, хламідомонада, дуб, сарана, дощовий черв'як, ящірка, колорадський жук, падальна муха, пеніцил.
А — продуценти
Б — консументи
В — редуценти
4. Із запропонованих організмів складіть  харчові ланцюги   (робота в групах)
n  Дуб,жук-короїд, дятел чорний, яструб - тетерев’ятник,мікроорганізми;
n  Личинка травневого хруща, синиця, сова, жуки – гнойовики
n  Пшениця, миша, гадюка звичайна, їжак звичайний, мікроорганізми гниття
n  Ящірка  прудка, їжак звичайний,кропива,метелик кропив’янка,гадюка звичайна
 Домашнє завдання.
1. Опрацювати §51;

2. Скласти кілька ланцюгів живлення для екосистеми озера та екосистеми лісу.
14.05.2020
Тема: Поняття про популяцію, екосистему та чинники середовища.
Мета: ознайомитися з основними характеристиками популяцій і факторами навколишнього середовища, які на них впливають, розглянути особливості статевої та вікової структури популяцій; ознайомитися  із поняттями «угруповання», «екосистема», «біоценоз», «біогеоценоз», «біотоп».
Базові поняття і терміни: екологія, популяція, статева структура популяції, вікова структура популяції, екологічні фактори, чисельність популяції, «угруповання», «екосистема», «біоценоз», «біогеоценоз», «біотоп», фотоперіодизм.
 Актуалізація опорних знань
1. Що таке середовище мешкання?
2. Яких тварин називають холоднокровними й теплокровними?
Вивчення нового матеріалу
1. Характеристика популяцій.
      Популяція — це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів. Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту .
    Статева й вікова структура популяцій.
Співвідношення чоловічої і жіночої статей у популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов’язане з потенціалом її розмноження, а отже, із впливом на життєдіяльність усієї екосистеми. Причому це стосується лише роздільностатевих організмів.   Одностатеві популяції складаються лише із жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, багато спорових і насінних рослин). У природі більш поширені двостатеві популяції. У тваринному світі переважають роздільностатеві види. Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих і жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних тварин.
У ссавців, у яких один самець може запліднити декілька самок, для розуміння розвитку більше значення має чисельність самок, ніж сумарна кількість особин. Це пов’язане з тим, що лише поодинокі види утворюють на період розмноження окрему пару, яка може зберігатися до кінця життя одного з партнерів.   Співвідношення статей (відношення кількості самців до кількості самок) у вищих тварин має практичне значення (свійські тварини, кури, олені). В Європі популяція благородного оленя так швидко розростається, що доводиться відстрілювати не лише самців, але й самок.
      Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження.    Облік і аналіз вікової структури має велике значення для раціонального ведення мисливського господарства і прогнозування популяційно-екологічної ситуації.
      Існує три основні типи популяцій:
      Елементарна (локальна) популяція — це сукупність особин одного виду, що займають невелику ділянку однорідної площі (наприклад, стайка риб одного виду в озері).
      Екологічна популяція — це сукупність елементарних популяцій, внутрішньовидові угруповання в конкретних біоценозах (наприклад, риби одного виду у всіх зграях в озері).
      Географічна популяція — це сукупність екологічних популяцій, що заселяють географічно схожі райони (наприклад, риби одного виду в усіх водоймах певної географічної зони).
Основні характеристики популяцій:
1.Чисельність — загальна кількість особин у популяції.
2.Запа
с біомаси популяції.
3. Густота — кількість особин на одиницю території (або об’єму простору). Динаміка чисельності і густоти (визначається народжуваністю, смертністю
і міграціями).
4. Народжуваність — кількість нових особин за певний проміжок часу на одну особину (буває абсолютна і питома).
5. Смертність — кількість померлих особин за певний проміжок часу.
6. Міграції.
7. Ріст популяції — співвідношення народжуваності та смертності.
8. Вплив абіотичних чинників на тварин.

2.Екологічна система.
  Частина середовища або частина простору, у межах якої поширені особини певного виду називають ареалом. Види тварин, що займають однорідні ділянки місцевості та взаємодіють між собою утворюють угруповання. У свою чергу угруповання тварин взаємодіють з іншими організмами, що поширені на даній території. Таку сукупність організмів: рослин, грибів, тварин та мікроорганізмів, які існують на ділянці з однотипними умовами довкілля і взаємодіють між собою назвали біоценозом. Але організми взаємодіють не лише між собою, але і з умовами неживої природи, тобто з температурою, вологістю, тиском, складовими частинами атмосфери, грунтом. Сукупність живих організмів та умов середовища називають біогеоценозом. Кожен вид тварин займає у біогеоценозі свою екологічну нішу. Екологічна ніша – місце виду в біогеоценозі. 
Угруповання і неживе середовище функціонують разом як екологічна система (екосистема). Угрупованню відповідає термін «біоценоз», а екосистемі — «біогеоценоз». Отже екосистема – це сукупність взаємопов’язаних груп організмів, які взаємодіють між собою та з умовами середовища мешкання.
 Словникова робота (записати в зошити)
Біогеоценоз — це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин, і енергії в єдиний природний комплекс.
Біогеоценоз = біотоп + біоценоз
Біотоп — однорідний за абіотичними факторами простір середовища, зайнятий біоценозом (тобто місце існування видів, організмів).
Біоценоз — це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії, що називається біотопом.
 Властивості біоценозів: цілісність, здатність до самовідтворення, стійкість, саморегуляція.
 3.Чинники середовища існування.
       На сучасний розподіл видів тварин по земній кулі впливають різноманітні умови довкілля, тобто чинники середовища існування (абіотичні, біотичні, антропогенні).
Незважаючи на те, що всі абіотичні чинники навколишнього середовища впливають на живі організми комплексно, дія кожного з них нерівноцінна. Розглянемо більш детально кожний чинник окремо.
      Пристосування тварин до впливу вологи
      В організм тварин вода потрапляє через травний тракт у видів, що п’ють воду; завдяки використанню води, що міститься у продуктах харчування (гризуни, антилопи, американський кенгуровий пацюк); проникненню води через шкірні покриви (жаби); використанню метаболічної води, яка утворюється під час окиснення жирів (верблюди, гризуни, комахи). Втрата води відбувається з випаровуванням через шкірні покриви, з диханням, із сечею та екскрементами.
      Вологість впливає на тривалість життя й швидкість розвитку багатьох тварин (у жаб тривалість життя зростає із збільшенням відносної вологості); на спарювання (у самок нічних метеликів при вологості повітря 80 % не відбувається копуляція); на поведінку (при відносній вологості повітря 40 % і менше комарі перестають нападати на теплокровних тварин).
       Більшість тварин — мешканців пустель можуть жити без води, отримуючи її з їжею або на безводний період відкладаючи багато жиру, під час окиснення якого в організмі утворюються молекули води; деякі впадають у літню сплячку (гризуни, черепахи). Багато мешканців пустель рятуються від спеки і втрати вологи, ховаючись на день у норах. Великі ссавці пустель (сайгак, кулан) можуть здійснювати міграції на далекі відстані в пошуках води.
        Велике значення для життя водяних організмів має солоність води. Значні коливання цього чинника для багатьох організмів є згубними. Серед тварин виділяють вологолюбні (мокриці, комарі, дощові черви,земноводні), по сухолюбні (пустельна сарана, жук скарабей), посухостійкі.
 Пристосування верблюдів до середовища існування
       Ці ссавці добре пристосовані до життя в суворій і безводній місцевості. Густе хутро призначене для захисту від денної спеки і нічного холоду. На кожній нозі є по два пальці, широка м’яка підошва пристосована для ходіння по піску та дрібному камінню. Пальці у верблюдів озброєні грубими зроговіннями, схожими на нігті (а не копита, як у багатьох інших родів оленеподібних).
        Верблюди не пітніють і втрачають малу кількість рідини з випорожненнями. Волога, яка при диханні виділяється з ніздрів, збирається в особливій складці і потрапляє в рот. Верблюд може довго обходитися без води, втрачаючи при цьому до 40 % маси тіла. Діставшись до води, тварина, щоб поповнити запас рідини, може відразу випити до ста літрів.
Одним зі специфічних пристосувань верблюда до життя в пустелі є горби, що являють собою жирові відкладення. Існує досить поширена думка, ніби верблюд може отримувати воду завдяки окисненню жиру, який міститься в горбах. Але справа в тому, що при диханні організм втрачає більше вологи, ніж утворюється при окисненні жирів. Насправді верблюди просто дуже добре переносять зневоднення. Верблюди здатні обходитися без води до двох тижнів, а без їжі — до місяця. Справжнє призначення горбів полягає в іншому: вони служать своєрідним «дахом», що захищає спину верблюда від палючого сонця. Крім того, концентрація всіх жирових запасів організму на спині сприяє кращій тепловіддачі.             Верблюди також є добрими плавцями, незважаючи на те, що більшість з них ніколи не бачили жодної водойми.
       Пристосування тварин до впливу температури.
      Для тваринних організмів температурний чинник визначає швидкість перебігу біохімічних реакцій та активність ферментів, а відповідно й активність усього організму, особливо в холоднокровних видів. Температура тіла останніх залежить від температури середовища, і чим вищою є температура середовища, тим активнішими будуть холоднокровні організми. Проте зростання температури середовища може призвести до перегрівання організму й загибелі тварини. Теплокровні тварини — ссавці і птахи — регулюють і теплопродукцію, і тепловіддачу, підтримуючи постійну температуру тіла. В Антарктиді температура повітря може опускатися до–50 °С, а температура тіла пінгвіна дорівнює 41 °С. Теплокровні тварини підсилюють тепловіддачу, випаровуючи воду з поверхні тіла або верхніх дихальних шляхів. Окрім того, температура може виступати як імпульсний або стимулюючий чинник: у розвитку багатьох видів комах помірної або полярної кліматичних зон змінна температура спричиняє прискорення розвитку ембріона, личинки або німфи, тоді як постійна спричиняє сповільнення цих процесів. Серед тварин виділяють холодолюбні (пінгвіни, білий ведмідь), теплолюбні(анелопа, бегемот), холодостійкі(білка, голуб, лисиця, вовк).
       Пристосування тварин до впливу освітленості
       Світло — це важливий чинник середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі.
Характер освітлення має добову й сезонну періодичність. Реакція організмів на зіни тривалості світлового періоду доби ає назву фотоперіодизм.  У зв’язку із цим у різних видів тварин виникла пристосованість до активного життя в різний час доби. Майже всі фізіологічні процеси в організмі рослин і тварин мають добовий ритм. Одні види тварин активні вдень(соколоподібні, ластівки), а інші – вночі(їжак, сова). Усі знають, що більшість сов стають активними в сутінках — їх полювання триває від заходу до сходу сонця. Як пристосування до нічного способу життя вони мають великі очі, у більшості — бінокулярний зір.  У  них також добре розвинений слух.
     Вплив біотичних(живих) чинників на тварин – різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціяи різних видів в угрупованні(хижак та здобич).
      Антропогенні  чинники – різні форми діяльності людини, що змінюють стан середовища мешкання живих істот.
  «Цікаві запитання».
— Відомо, що в багатьох ссавців, які мешкають у спекотних пустелях, великі вуха. Поясніть це явище.
— У птахів немає потових залоз. Як під час спеки вони збільшують тепловіддачу?
Узагальнення і систематизація знань
1. Установити відповідність між чинниками середовища та прикладами, які їм відповідають:
Чинники середовища
Приклади
1          абіотичні
А         зниження температури повітря
2          біотичні
Б          зміна тиску повітря
3          антропогенні
В         вирубування лісів

Г          полювання сови на мишей

Д         викиди вуглекислого газу заводами

Е         вплив рівня солоності води

Є         запилення рослин комахами
2. Наведіть приклади із власних спостережень про пристосування тварин до впливу різних чинників довкілля.
 Домашнє завдання.
1. Опрацювати матеріал  параграфа 50.
2. Скласти кросворд   з теми «Чинники середовища»
 08.05.2020
Контрольна робота з теми: «Поведінка тварин».
Варіант 1
І рівень ( один варіант правильної відповіді)
  1. Наука, що вивчає поведінку тварин це: а) зоологія; б)етологія;
  2. Принципи функціонування живих організмів в техніці застосовує: а)біологія;       б) біоніка
  3. Вроджені спрямовані рухові реакції це - а)таксиси; б) кінези; в)наслідування
  4. Вроджені неспрямовані рухові реакції це - а)таксиси; б) кінези; в)наслідування
  5. Набуті відповідні реакції на стимули це – а)безумовні рефлекси; б)розумова діяльність; в)умовні рефлекси
  6. Соціальна поведінка характеризується: а) комунікацією; б)хоумінгом; в)міченням
ІІ рівень ( одна або кілька правильних відповідей)
  1. Види научіння: а)імпринтинг; б) звикання;  в)здатність передбачати; г)використання знарядь праці
  2. Виберіть приклади репродуктивної  поведінки: а)шлюбні танці; б)полювання вовків; в)пошук їжі; г)дослідницька діяльність
  3. Які інстинкти  відносяться  до репродуктивних? а)харчові; б)орієнтувальні; в)батьківські; г)територіальні
  4. Реакції набуті протягом життя: а) безумовні рефлекси; б) умовні рефлекси; в)біологічні ритми; г)кінези
  5. Ознаки репродуктивної поведінки: а) сезонність; б)сплячка; в)агресія; г)залицяння
  6. Що є сигналом  до розмноження та міграцій? а)довжина дня; б)температура; в)кількість їжі; г)сезон
ІІІ рівень
13.Виберіть прояв до кожної форми поведінки
1.Індивідуальна
2.Репродуктивна
3. Соціальна
А)полювання лисиці на зайця;
Б)будівництво термітника;
В)напад бегемота на антилопу;
Г)турнір глухарів;

  1. Виберіть прояв до кожної форми поведінки
1.Індивідуальна
2.Репродуктивна
3.Соціальна
А)вилизування шерсті котом;
Б)танці журавлів;
В)прайд левів на полюванні;
Г) насиджування яєць;

IV рівень
  1. Які стратегії поведінки тварин вам відомі? Яке вони мають значення?
  2. Прояви та значення  територіальної поведінки.


Варіант 2
І рівень
1.      В основі формування поведінки лежить: а)подразливість; б)розмноження
2.      Основним методом дослідження поведінки є: а)порівняння; б)спостереження;
3.      Ієрархія присутня в угрупованнях : а) анонімних; б) персоніфікованих
4.      Окремі пристосувальні дії у відповідь на подразник: а)стимули; б)акти; в)реакції
5.      Сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення результату: а)стимул; б)акт; в)реакція
6.      Різноманітні сигнали, що вмикають поведінкові реакції: а)рефлекси; б)стимули; в)інстинкти
ІІ рівень ( одна або кілька правильних відповідей)
7.      Ознаки розумової діяльності: а)наслідування; б)використання знарядь праці; в)здатність передбачати; г)звикання;
8.      Види научіння: а)наслідування; б)використання знарядь праці; в)здатність передбачати; г)звикання;
9.      Виберіть приклади територіальної поведінки: а)вожак веде табун; б)макаки гріються в гарячому джерелі; в)бій оленів; г)стежки слонів
10.  Розташуйте у правильній послідовності стадії поведінкового акту: а)утворення пари; б)спів; в)спарювання
11.  Виберіть приклади індивідуальної поведінки: а)шлюбні танці; б)полювання вовків; в)пошук їжі; г)дослідницька діяльність
12.  Виберіть приклади соціальної поведінки: а)шлюбні танці; б)полювання вовків; в)пошук їжі; г)дослідницька діяльність
ІІІ рівень
13.  Виберіть прояв до кожної форми поведінки
  1. Індивідуальна
  2. Репродуктивна
  3. Соціальна
А)стосунки в мурашнику;
Б)пошук їжі;
В)будівництво гнізда;
Г)сон леопарда

14.  Виберіть прояв до кожної форми поведінки
  1. Індивідуальна
  2. Репродуктивна
  3. Соціальна
А)танець бджіл;
Б)сплячка ведмедів;
В)співи пташок;
Г)катання пінгвінів  з снігової гірки

 IV рівень
15.  Яке значення має комунікація тварин? Приведіть приклади різних видів комунікації.

16.  Які вам відомі прояви набутої поведінки тварин. Приведіть приклади

Домашнє завдання: повторити вивчений матеріал.
07.05.2020, 08.05.2020
Тема: Форми поведінки тварин: територіальна, соціальна. Елементарна розумова діяльність. Еволюція поведінки тварин, її пристосувальне значення.
Мета: розширити знання про поведінку тварин; розглянути основні етапи еволюції поведінки тварин; сформувати знання про пристосувальне значення форм поведінки
Актуалізація опорних знань.(виконати в зошитах)
«Так — ні». Потрібно позначити пропоновані твердження позначками «+» — так або  «–» — ні.
1.Інстинкти специфічні для кожного виду.
2.Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується значною різноманітністю.
3.Прикладом оборонної реакції є згортання їжака в клубок під час небезпеки
4.Поведінку можна умовно поділити на природжену і набуту.
5.Розчісування кігтями шерсті ссавцями є прикладом репродуктивної поведінки.
6.Заготовлення бджолами меду є прикладом харчової поведінки.
7.До захисної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки.
8.У більшості видів тварин агресивні конфлікти відбуваються в осінній час, коли активні статеві залози.
9.Репродуктивна поведінка — найскладніший і найважливіший тип поведінки тварин, пов’язаний з розмноженням.
10.Полювання ссавців є способом добування нерухомих живих об’єктів.
11.Батьківська поведінка об’єднує поведінкові акти, пов’язані з виведенням потомства.
12.У птахів першою фазою батьківської поведінки вважається турбота про пташенят.
«Поміркуй». Визначити, до якої форми поведінки належать:
а)         вистежування здобичі лисицею;
б)         будівництво гнізда перепілкою;
в)         вигодовування пташенят;
г)         захист кішкою кошенят від собаки;
д)         вилизування дитинчат вовчицею;
е)         «купання» горобця в піску;
є)         згортання їжака в клубок;
ж)        тварини валяються в снігу;
з)         обнюхування твариною навколишніх предметів;
и)        викидання чорнильної фарби головоногими молюсками;
і)          горіхівка ховає кедрові горішки в мох.
Вивчення нового матеріалу.
Територіальна поведінка тварин
            Територіальна поведінка тварин — сукупність різних форм активності тварин, спрямованих на завоювання та використання певного життєвого простору.
            Життєвий простір для тварини — це територія, на якій міститься її гніздо (нора), ділянка для спарювання або багаті джерела їжі для неї та її нащадків.
            Територіальна поведінка вперше з’являється в кільчастих червів і нижчих молюсків, у яких усі процеси життєдіяльності пов’язані з ділянкою, де вони мешкають. Проте така поведінка ще не може вважатися повноцінною територіальною, тому що тварина ніяк не мітить територію.
            Територія може мітитися нанесенням пахучих речовин на предмети по периферії ділянки, звуковими і візуальними сигналами, а за візуальні сигнали можуть слугувати витоптані ділянки трави, обгризена кора дерев.
            Майже всі ссавці живуть на індивідуальних територіях. Вони по-різному мітять межі своєї ділянки й запекло захищають її, нерідко вступаючи у смертельну сутичку з «порушниками кордонів».
             Як ссавці мітять територію
            Для позначення індивідуальної території ссавці використовують запахи, які вони залишають на поверхні ґрунту або на рослинах, а також видаючи певні звуки. На тілі тварини є спеціальні залози, що виробляють феромони, які потрапляють у повітря і перебувають у ньому якийсь час. Цей запах уловлюють представники того ж виду й аналізують його, отримуючи чітку інформацію про того, хто є власником цієї ділянки і коли господар востаннє був на цьому місці. Для того, щоб запах тримався довше, багато ссавців залишають на межі території своєрідний «коктейль» із запахів — вони змішують сечу, калові маси і феромони. Найчастіше хижаки і гризуни, що володіють індивідуальною територією, мітять її межі каловими масами і сечею. Багато видів куниць позначають свої ділянки секретом особливої залози, яка знаходиться в ділянці анального отвору. Деякі територіальні особини під час сечовиділення встають на передні кінцівки, завдяки цьому сеча обприскує велику територію. Одних тільки запахових міток замало для того, щоб захистити територію від вторгнення іншого представника виду. У деяких випадках запахові мітки використовуються тільки для того, щоб особини, які живуть на одній ділянці, якомога рідше зустрічалися одне з одним (наприклад, борсуки).
            Якщо тварини все ж таки зустрічаються, то, перш ніж між ними відбудеться сутичка, господар території видає попереджувальне гарчання, потім стає в певні пози і лише в тому випадку, якщо незваний гість після всіх цих демонстрацій не залишить територію, господар переходить у наступ. При цьому тварини завдають одна одній серйозних травм, нерідко в результаті сутички один із супротивників гине.

      Території різних видів тварин можуть частково чи повністю збігатися, але тварини одного виду зазвичай мають власну територію.
            Величина ділянок у багатьох випадках залежить саме від того, скільки корму на ній знаходиться.
            Дрібні тварини (миші, ящірки, маленькі рибки) мають територію близько одного-кількох квадратних метрів, а леву чи тигру потрібна територія до 20 км2 і навіть більше. Хижаки взагалі мають більшу територію, ніж їхні рослиноїдні жертви. Так, на лисячій території мусить бути багато територій мишей, на території лева — багато територій антилоп і зебр. Загальна площа залежить від двох факторів: від потреб у їжі її хазяїна і від продуктивності ґрунту.
            Територія тварини нерідко поділяється на різні ділянки, з якими пов’язані певні види діяльності, тобто існує внутрішній поділ території. Для багатьох видів тварин територія зазвичай включає: домівку першого порядку (місце найбільшої безпеки), домівки другого і третього порядків, перешкоди, туалет, комфортне місце (наприклад, дерево, яке використовується для чухання), місце купання, місце харчування (їдальня), комора, місце водопою тощо. На території існують основні й другорядні стежки.
         Закріплення території досягається різними способами:
1)         охороною меж своєї території і прямою агресією по відношенню до чужинця;
2)         особливою ритуальною поведінкою, що демонструє погрозу;
3)         системою спеціальних сигналів і міток, що свідчать про зайнятість території.
Соціальна поведінка тварин
            Соціальна поведінка тварин — це спільна діяльність особин, яка формує життя групи. Соціальна поведінка охоплює всі типи взаємодій тварин в угрупуванні, діапазон яких широкий. Одні тварини ведуть виключно одиночний спосіб життя, інші утворюють різноманітні за чисельністю (до багатьох особин) і рівнем складності угруповання. Багато видів протягом року переходять від одиночного до суспільного способу життя. Такі переходи притаманні багатьом видам птахів, деяким гризунам і хижим ссавцям (вовки).
            Повністю ізольоване існування організмів у природі не трапляється, оскільки було б неможливим здійснення їхньої основної життєвої функції — розмноження.
            У видів з ізольованим способом життя часто утворюються тимчасові угруповання особин у місцях зимівлі (сонечка, жужелиці) або в період, який передує розмноженню.
      Біологічні переваги групового способу життя: полегшується пошук корму, забезпечується захист від ворогів, у риб та птахів менше енергії витрачається на переміщення у просторі, оскільки основну роботу — подолання опору води чи повітря — виконують більш сильні тварини, що рухаються попереду.
            Велике значення має груповий спосіб життя в захисті від хижаків. Скупчення великої кількості особин істотно підвищує вірогідність раннього виявлення небезпеки. Властива груповим тваринам система взаємного сповіщення також є захисним механізмом. У різних тварин існують реакції переляку, які часто супроводжуються виділенням «речовин страху» (риби, хатні миші, амфібії). Реагування на речовини, що виділяють поранені або вбиті тварини,— це реакція пристосування на популяційному рівні, коли корисний для популяції ефект досягається ціною загибелі однієї чи кількох особин.
Це цікаво
•За померлою мурашкою її родичі продовжують піклуватися як за хворою. Тільки через 2–3 дні, коли померла мурашка починає виділяти специфічні феромони, її виносять на «цвинтар». Якщо на живу мурашку нанести «феромон смерті», то її також, незважаючи на відчайдушний опір, викинуть за межі мурашника. Жива мурашка поповзе назад, але її знову викинуть, і так буде тривати до тих пір, поки дощ не змиє з нещасної залишки речовини.
            Поодинокі особини часто не в змозі захиститися від хижака, від якого стадо (зграя) обороняється успішно.
            Взаємовідносини суспільних тварин досягають високого рівня складності й характеризуються своїми нормами співжиття, високорозвиненими інстинктивними реакціями на форми поведінки та системами сигналізації для передачі інформації (їх умовно називають «мовою» тварин).
            Існує багато класифікацій різних типів об’єднання тварин, а також особливостей поведінки тварин усередині цих груп.
            Багато видів тварин, як уже зазначалося, нормально розвиваються тільки тоді, коли об’єднуються в досить великі групи. Наприклад, баклани можуть існувати в групі, яка налічує не менше 10 000 особин і де на 1 м2 припадає не менше 3 гнізд. В овець поза стадом частішають пульс і дихання. При вигляді стада, що наближається, ці процеси нормалізуються.
Елементарна розумова діяльність тварин
       У багатьох тварин відзначено поведінку, пов’язану з використанням знарядь. Зазвичай подібну діяльність пов’язують із ссавцями, але це можна спостерігати навіть у членистоногих. Наприклад, краб лібія захищається від ворога за допомогою отруйних актиній, яких хапає клешнями і тримає прямо перед собою.
Самки оси амофіли, яка трапляється по всій Україні, риють нірки, приносять у них паралізованих гусениць, у які відкладають яйця. На цьому турбота про потомство закінчується, і нірка закривається. Деякі з ос додатково трамбують землю затиснутим у щелепи невеликим камінчиком, який використовують замість молотка.
Поведінку, пов’язану з використанням знарядь, відзначено й у птахів. Так, галапагоський дятловий в’юрок може діставати комах зі щілин у корі дерева за допомогою шипа, який він тримає у дзьобі. Стерв’ятник розбиває товсту шкаралупу яйця страуса камінцем.
У поведінці тварин, які використовують знаряддя, часто проявляється так звана елементарна розумова діяльність. Вона відрізняється від научіння тим, що тварина, зіткнувшись із новою для себе ситуацією, зазвичай з першої спроби будує правильну модель поведінки. Для дослідження елементарної розумової діяльності вчені проводять різноманітні експерименти в штучних умовах.
Узагальнення і закріплення знань
«Поміркуй»
— Чому важливо вивчати еволюцію поведінки тварин?
Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграфи 47-49.  
2. Скласти «Своя шпаргалка» (створити власний опорний конспект з набутих знань щодо нової теми).
24.04.2020, 30.04.2020
Тема:Поведінка тварин, методи її вивчення. Форми поведінки тварин
Мета: сформувати знання  про етологію як науку про поведінку тварин; ознайомити учнів із сучасними методами дослідження поведінки тварин; закріпити індивідуальні вміння складати запитання, судження; формувати вміння і навички роботи з підручником та додатковим матеріалом; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи.
Основні поняття й терміни: етологія, поведінка, подразливість.
Перегляньте  відео
1.      Поведінка суспільних комах; (https://www.youtube.com/watch?v=7uAE0HBMTaA)
2.      Турбота про потомство у земноводних; (https://www.youtube.com/watch?v=fz-kHsuq6fs)
3.      Шлюбна поведінка птахів;(https://www.youtube.com/watch?v=-RB4lSXYuhc)
4.      Територіальна поведінка тварин; (https://www.youtube.com/watch?v=WP36uAafUaI.)
Вивчення нового матеріалу
1. Поведінка тварин у природі.
Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.
Засновники етології (лауреати Нобелівської премії): нідерландський вчений Ніколас Тінберген (1903-1994); австрійські вчені Карл фон Фріш (1886-1982) та Конрад Лоренц (1903-1989).
Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.
Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.


Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші ні, та інше.
Тварини переміщаються у різні способи вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.
Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.
У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.
Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.
2. Методи вивчення поведінки тварин у природі (записати в зошити)
·                    Спостереження
·                    Мічення
·                    Метод порівняння
·                    Експеримент.
1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.
Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.
Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.
2. Метод мічення
Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).
Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.
Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.
Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець. 
Молюсків мітять написами на мушлі.
Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.
Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.
3. Експеримент в етології це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.
Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію натиснути на важіль або педаль).
Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.
Експеримент – це підтвердження деякого спостереження.
Хвилинка-цікавинка
Природні умови та їх зміни впливають на поведінку тварин: вони відчувають різні атмосферні явища (зміни атмосферного тиску, вологості повітря, температури, яскравості сонячного світла тощо) ще до того, коли людина їх помітить. Ось деякі «передбачення», які даються тваринами.
Зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою.
Якщо синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю, слід чекати холодної осені.
Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду. Взагалі, птахи змінюють свій спів перед зміною погоди. Зяблик, наприклад, дзвінко співає ясного дня, а перед негодою – квилить; іволга коли ясно й тепло – виспівує, немов на флейті грає.
Перед сніговицею галки та ворони голосно крячуть.
У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму. Риба голець, коли ясно, лежить на дні, з наближенням негоди починає метушитися в акваріумі. Медуза та деякі морські водорості перед штормом спускаються на дно, краби зариваються у пісок. За кілька днів до землетрусу змії та ящірки вилазять з нір.
Особливо чутливі до поганих змін комахи. Природно, що комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря тощо. Здатність мурашок, бджіл, жуків точно «передбачити» погодні зміни рятує їх від загибелі.
Наприклад, підмічено, що коли жуки-гнойовики літають низько – на гарну погоду. Вони помиляються рідше, ніж барометри.
Про рівень вологості повітря можна судити, наприклад, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця, а також волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки полюють на комах, літають над самісінькою землею.
Павук (боїться сирості та спеки) полює вранці чи в спеку – буде гроза: «хижак» заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, воно повільно сідає на дерева, на рослинність. Це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, то, мабуть, на грозу і вітер.
3. Форми поведінки тварин (записати в зошити)
харчову й оборонну;
комфортну й репродуктивну;
пошукову й батьківську;
агресивну й соціальну;
територіальну й дослідницьку.
Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.
Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. Тварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.
Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі полювання й випасання.
Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки прикладом може служити мурашиний лев. Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир). Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю випасання полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози. Забирання здобичі в інших організмів клептопаразитизм також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.
Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.
Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.
Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.
Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження статевого і нестатевого перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.
Батьківська поведінка тварин включає в себе всі типи поведінки, спрямовані на турботу і вирощування своїх дитинчат або дитинчат близьких родичів. Хоча часто вважають, що батьківська поведінка починається в момент народження або вилуплення дитинчати, насправді вона може починатися в момент запліднення або навіть ще раніше.
Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.
 Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий виключає його.
Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.
Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.
Цікава інформація
Захисні реакції у тварин різноманітні й залежать від способу життя тварини. Наприклад, заєць, тікаючи від ворога, старанно заплутує слід. Тварини, що живуть у групах, наприклад, шпаки, за появи хижака перебудовують свою зграю, намагаючись зайняти найменшу площу й уникнути нападу. Іншу форму захисної поведінки являють собою фізіологічні зміни в разі пасивно-оборонної реакції. Наприклад, їжак під час небезпеки згортається в клубок, у нього різко обмежується дихання, знижується тонус скелетної мускулатури.
У річці Ніл живе рибка хаплохроміс багатоколірний, самки й самці якої дуже цікаво турбуються про потомство. Розпочинається турбота із захоплення ділянки дна самцем. Для цього самець лягає на дно, б’є хвостом по воді, кружляючи на одному місці, аж доки в піску не утвориться ямка, і тоді він вирушає за самкою. Щойно знайде її, починає «танцювати», боком повільно пливе перед нею, схиливши голову донизу під кутом 30-60 градусів по горизонталі в напрямку ямки й веде за собою подругу. Потім вони кружляють по колу над місцем кладки. Самка відкладає на дно ямки ікринки, самець її одразу запліднює. Як тільки відкладе останню ікринку, самка одразу ж «ковтає» їх одна за одною. Набивши ікрою повний рот, вона ховається в зарості й залишається там непорушно. Майже два тижні самка нічого не їсть і тільки періодично перевертає в роті ікру, щоб вона краще розвивалась. Самці нелегко. Від голоду в неї підтягується живіт, западають боки, роздувається голова. Та раптом на світ зявляються личинки. Перші дні вони проводять у роті матері, і якщо хтось насмілюється вискочити з нього, мати вирушає в погоню і знову «ковтає» його. Через певний час малеча наче горох із дірявого мішка вискакує з рота матері, куди ще зможе ховатися в разі небезпеки перші 4-5 днів. Після цього малеча покидає маму назавжди.
 Узагальнення та систематизація знань
1. «Установи відповідність»
1.   Установити відповідність між формами поведінки та прикладами.

Форми поведінки
Приклади
1    харчова поведінка
2    репродуктивна поведінка
3    захисна поведінка
4    гігієнічна поведінка
А   самець альтанника виконує танок, під час якого показує яскраве пір’я
Б   жаба завмирає, побачивши хижака
В   богомол очікує жертву в засідці
Г   птахи «купаються» в піску
Д   ведмеді дряпають і гризуть кору дерев
2. Експрес-тест
Наука, яка вивчає поведінку тварин:
а) екологія, б) етологія, в) ентомологія.
В основі поведінки лежить здатність організмів до:
а) подразливості, б) збудженню, в) рефлексів.
Найпоширенішим методом дослідження поведінки є:
а) експеримент, б) спостереження, в) моделювання.
Поведінкові реакції – це:
а) годування, б) вміння літати птахів, в) линяння;
Серед комах найскладніша поведінка спостерігається у:
а) коників, б) метеликів, в) термітів.
Чи має поведінка тварин пристосувальне значення?
а) так, б) іноді, в) ні.
Домашнє завдання:
1) Опрацювати § 43-45;
2) Скласти оповідання «Мої спостереження за домашніми тваринами» або поспостерігайте за якоюсь твариною вдома, надворі.
3) Знайти народні прикмети, які передбачають зміни погодних умов за поведінкою тварин.
 УРОК НА 17.04.2020
Контрольна робота з теми «Процеси життєдіяльності тварин»
I варіант
І рівень (по 0,5 бала за кожне завдання)
Позначте одну правильну відповідь.
1.     Органи видільної системи амфібій:
А     нирки
Б     легені
В     кишечник
Г     мальпігієві судини
2.     Ехолокація характерна для:
А     аурелії
Б     вечірниці рудої
В     саламандри
Г     пінгвіна
3.     Зовнішнє запліднення має:
А     дельфін
Б     черепаха болотна
В     оселедець атлантичний
Г     перепілка
4.     Тварина, яка має зовнішній скелет,— це:
А     черепаха
Б     муха
В     тритон
Г     кит
5.     З наведених тварин найменшу здатність до регенерації має:
А     ящірка прудка
Б     дощовий черв’як
В     жаба озерна
Г     гідра прісноводна
6.     Особливістю дихальної системи птахів, пов’язану з польотом, є наявність:
А     трахей
Б     легень
В     повітряних мішків
Г     бронхів
      II рівень (по 1 балу за кожне завдання)
7.     Із запропонованих відповідей виберіть дві або більше правильних.
Тварини, які мають непрямий розвиток:
А     павук-хрестовик
Б     акула
В     жаба озерна
Г     окунь річковий
Д     гідра
Е     жук-олень
Є     черепаха болотна
8.  Установіть відповідність між групами тварин та притаманним їм типом нервової системи:
Група тварин
Тип нервової системи
1     членистоногі
А    дифузна
2     амфібії
Б     стовбурова
3     кишковопорожнинні
В     вузлова
4     плоскі черви
Г     розкидано-вузлова

Д     трубчаста

 III рівень (по 1,5 бала за кожне завдання)
10.   Сонечко, колорадський жук і деякі інші комахи мають яскраве забарвлення хітинового покриву й дуже помітні на тлі навколишнього середовища, проте птахи не вживають їх у їжу. Чим це можна пояснити?
11.   Чому променева симетрія характерна для більшості тварин, які ведуть малорухомий і прикріплений спосіб життя?
IV рівень (3 бали)
12.   Порівняйте механізми дихання жаби, ящірки і птаха. Із чим пов’язані відмінності?

ІІ варіант
І рівень (по 0,5 бала за кожне завдання)
Позначте одну правильну відповідь.
1.   Мозочок найкраще розвинений у:
А   рептилій
Бамфібій
Вптахів
Гриб
2.   Внутрішнє запліднення характерне для:
А   кумки червонодеревої
Б   окуня річкового
Вморжа тихоокеанського
Гквакші звичайної
3.   Брунькуванням розмножується:
А   амеба протей
Бгідра прісноводна
Вдощовий черв’як
Гслимак голий
4.   Тварина, що має внутрішній скелет:
А   павук-сріблянка
Бклоп-черепашка
Вкраб
Гсаламандра
5.   Із наведених тварин найбільшу здатність до регенерації має:
А   ящірка прудка
Б   дощовий черв’як
В  жаба озерна
Г  гідра прісноводна
6.   Для кровоносної системи ссавців характерні:
А   двокамерне серце, одне коло кровообігу
Б   трикамерне серце, два кола кровообігу
В   чотирикамерне серце, два кола кровообігу
Г    чотирикамерне серце, одне коло кровообігу
ІІ рівень (по 1 балу за кожне завдання)
7.   Із запропонованих відповідей виберіть дві або більше правильних.
Тварини, які мають незамкнену кровоносну систему,— це:
А   дощовий черв’як
Б   мурашка лісова
В   краб
Г    ластівка міська
Д  ящірка прудка
Е  ставковик малий
Є  каракурт
8.   Установіть відповідність між групами тварин та притаманними їм органами виділення:
Група тварин
Органи виділення
1 ракоподібні
2павукоподібні
3 риби
4 рептилії
А тазові нирки
Б мальпігієві судини
В зелені залози
Г метанефридії
Д тулубові нирки

ІІІ рівень (по 1,5 бала за кожне завдання)
10. Вважають, що, окрім звичайних органів чуття, риби мають ще «шосте чуття». Що це за «чуття»? Яке його значення?
11. Нервова система у двостулкових молюсків, наприклад у жабурниці, має більш примітивну будову порівняно із черевоногими й головоногими. Із чим це пов’язано?
IV рівень (3 бали)

12. Складіть схеми та порівняйте розвиток комах з неповним і повним перетворенням. Які переваги має розвиток із повним перетворенням? Підтвердьте відповідь прикладами.

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою: svitlananepokrita 123@gmail.com

16.04.2020
Тема: періоди та тривалість життя тварин. Лабораторне дослідження: «Визначення віку тварин».                                                                     
Мета: розглянути періоди життя тварин та їхню тривалість; розвивати логічне мислення, творчу активність; удосконалювати вміння застосовувати теоретичні знання на практиці.                           
1.Вправа «Так — ні» (виконати в зошиті)
1.     Для ссавців характерний прямий розвиток.
2.     Однією зі стадій розвитку жуків є лялечка.
3.     Розвиток річкового окуня відбувається без перетворення.
4.     Для плазунів характерний непрямий розвиток.
5.     Однією зі стадій розвитку клопів є личинка.
6.На стадії лялечки відбувається докорінна перебудова організації тіла тварини.
7.     У метелика личинка зовсім не схожа на дорослу особину.
8.     До комах з повним перетворенням належать мухи і бджоли.
9.     Личинки не линяють.
10.  Личинки коників схожі на дорослих комах.
11.  Гідра має непрямий розвиток.
12.   Лялечка — це стадія росту й активного живлення.
2. «Четвертий зайвий»
Визначити зайвий організм з переліку та вказати, за якими ознаками був зроблений вибір.
1.   Сарана, тарган, метелик, воша.
2.   Акула, квакша, ставковик малий, лебідь.
Засвоєння нового матеріалу
Періоди та тривалість життя тварин
Післязародковий розвиток тварин — це період життя, який починається після народження або виходу з оболонок, що вкривають зародок, і триває до смерті. За цей час організм росте, набуває здатності до розмноження (зріє), старіє та вмирає. У деяких тварин загибель настає майже одразу після розмноження. У них є два періоди постембріонального розвитку: перед репродуктивний (організми ще статево недозрілі) та репродуктивний (коли набувають здатності до статевого розмноження). В інших (більшість хребетних тварин, річковий рак, деякі комахи, павукоподібні, молюски) репродуктивний період триває досить довго. Після нього смерть настає не відразу, а через деякий час (від кількох днів у комах до кількох років і десятків років у великих ссавців). Він має назву періоду старіння, коли поступово знижується рівень обміну речовин та настають необоротні зміни в організмі, які зрештою призводять до смерті.
Чи можна визначити вік тварин?
Дуже складно точно встановити вік тварин, що живуть у природних умовах. Проте тривалість життя можна встановити за кількістю річних кілець, що подібні до тих, які є на зрубі дерева. Такі кільця можна знайти на лусці риб, на панцирах плазунів (наприклад, черепах), на мушлях двостулкових молюсків та на зубах кашалотів.
Лабораторне дослідження
Тема. Визначення віку тварин.
Мета: навчитися визначати вік тварин на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб.
Обладнання: луска кісткових риб та мушлі двостулкових молюсків.
Хід дослідження
1.     Розгляньте луску різних видів риб та визначте вік тварини за річними кільцями.

2.      Розгляньте мушлі двостулкових молюсків та визначте вік тварини.
3.      За результатами дослідження сформулюйте висновок.

Тривалість життя організмів визначається періодом часу від їх народження до смерті. У різних видів організмів тривалість життя дуже різна, наприклад від кількох годин (так, коловертки живуть 50–60 годин) до десятків років.
Що є визначальними факторами життя тварин?
     Визначальними факторами життя тварин є кормова база, середовище життя, екологічне благополуччя і забезпеченість спокоєм та можливостями здійснення всіх фізіологічних процесів.
Учені запропонували декілька гіпотез обґрунтування тривалості життя.
1. Тривалість життя тварин прямо пропорційна тривалості їх періоду росту і розвитку.
2. Тривалість життя тварин перебуває в тісному зв’язку з розмірами і масою їх тіла. Масивні тварини живуть довше, ніж дрібні.
3.  Тривалість життя організмів має зворотну залежність від їхньої плодючості. Чим вища плодючість тварин, тим меншою є тривалість їхнього життя.
4. Тривалість життя тварин пов’язана з ритмом і частотою дихання та серцебиття. Тварини, які мають високий ритм і частоту дихання та серцебиття, живуть недовго.
5.Тривалість життя тварин залежить від типу харчування, наприклад травоїдні живуть довше за хижаків.

Узагальнення і закріплення знань.
«Поміркуйте»
1. Люди, які виловлюють устриць, з неприязню ставляться до морських зірок, через те що вони знищують цих молюсків. Тому здавна морських зірок, які потрапляли в сітки, рибалки розривали на шматки і викидали за борт. Але після того як риболови дізналися про деякі особливості життєдіяльності морських зірок, вони почали кидати їх в окріп. Що рибалки дізналися про морських зірок?
2. Чому всі рекордні показники тривалості життя різних тварин були виявлені в XII–XIV ст.?
  Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграф 42, підготуватися до тематичного оцінювання


Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою: svitlananepokrita 123@gmail.com
УРОК на 10.04.2020

Тема: Розвиток тварин (з перетворенням та без перетворення).  
Мета: ознайомитися з основними особливостями розвитку тварин.
Базові поняття і терміни: розвиток, розвиток з перетворенням, розвиток без перетворення, метаморфоз, турбота про потомство.

 Актуалізація опорних знань (письмово в зошитах)
1. «Закінчи речення».
1. Чоловіча статева клітина….
2. Статеві клітини – це….
3. Кон’югація й копуляція – форми….
4. Жіноча статева клітина….
5. Організм, здатний виробляти й жіночі, і чоловічі статеві клітини…
6. Розвиток із незаплідненої яйцеклітини….
7. Злиття статевих клітин — це …
8.Брунькування — це процес, що належать до …  розмноження.
9.Запліднена яйцеклітина — ….
10.У більшості ссавців розвиток зародка відбувається в особливому органі…
2.«Загадковий диктант».
Виберіать правильні твердження, які стосуються особливостей розмноження тварин. Якщо завдання виконане правильно, то ви визначите основне поняття сьогоднішнього уроку.
П  Для птахів характерне зовнішнє запліднення.
Р   Гідра розмножується статево і нестатево.
Е  Сперматозоїди і яйцеклітини мають однаковий розмір.
О  Зовнішнє запліднення відбувається в навколишньому середовищі.
З   Одноклітинні тварини розмножуються поділом навпіл.
В  Амфібіям притаманне зовнішнє запліднення.
И  Яйцеклітина оточена кількома оболонками.
І   Внутрішнє запліднення відбувається в статевих шляхах самця.
Т  Сперматозоїд має джгутик.
О  Китоподібним властиве внутрішнє запліднення.
К  Розміри яйцеклітини залежать від кількості запасних поживних речовин у її цитоплазмі.
Д  Сперматозоїд — нерухома гамета.
Закодоване слово:








 
Інформаційне повідомлення.
У тварин період від запліднення до кінця життя називається індивідуальним розвитком.
У різних груп організмів індивідуальний розвиток має свої особливості та певну тривалість. Наприклад, одна особина річкової щуки прожила понад 300 років; деякі види черепах живуть до 150 років; риба білуга та нільський крокодил — до 100. Серед безхребетних тварин значну тривалість життя мають деякі види актиній (до 90 років), молюсків (тридакна — до 300 років) і членистоногих (річковий рак — до 20 років, камчатський краб — понад 30 років).
В індивідуальному розвитку виділяють зародковий (ембріональний) і післязародковий (постембріональний) періоди. Ембріональний період (від грец. ембріон — зародок) — час, коли нова істота зароджується та розвивається всередині материнського організму або яйця. Він завершується народженням (виходом з оболонок яйця). Постембріональний (від грец. пост — після та ембріон) період супроводжується збільшенням розмірів (ростом) та розвитком організму. Цей період триває від моменту народження і до смерті особини.
Типи розвитку характерні для тварин. (Прямий і непрямий розвиток.)
Під час післязародкового розвитку тварина зазнає кількісних і якісних змін. Організм росте, змінюються пропорції тіла, утворюються зовнішні покриви, властиві дорослому організму. Відбуваються статеве дозрівання, старіння та смерть.
Прямий розвиток характерний для деяких кишковопорожнинних (гідри), малощетинкових червів, деяких ракоподібних (дафнії, річковий рак), павуків, деяких молюсків (прісноводні та наземні черевоногі, головоногі), хрящових риб, плазунів, птахів, ссавців.
При непрямому розвитку присутня стадія личинки, яка зазнає глибоких змін у структурі і перетворюється на дорослу особину.
Ці перетворення називають метаморфозами, які проходять кілька послідовних етапів (фаз). На кожному етапі організмові властиві певні життєві ознаки.
Непрямий розвиток відбувається в кілька послідовних етапів (фаз), на кожному з яких тварина характеризується певними особливостями будови та життєвих функцій. Наприклад, у процесі розвитку комах з неповним перетворенням виділяють фази яйця, личинки та дорослої комахи (клопи, бабки, таргани, прямокрилі, воші), а при розвитку з повним перетворенням — яйця, личинки, лялечки та дорослої комахи (метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи тощо).
При цьому особливе значення має фаза лялечки, на якій відбувається докорінна перебудова організму: за участю лізосом перетравлюється більшість внутрішніх органів личинки (травна, м’язова, видільна системи тощо), а з особливих зародкових клітин формуються тканини та органи дорослої комахи.
Узагальнення і закріплення знань
Заповнити таблицю.
№з\п
Тварини
Тип розвитку
Стадії розвитку
1
Черви


2
Членистоногі


3
Риби


4
Земноводні


5
Плазуни


6
Птахи


7
Ссавці



Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграфи 41,42.

2.Скласти «шпаргалку» з помилками.

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою: svitlananepokrita 123@gmail.com

УРОК НА 09.04.2020
Тема. Розмноження та його значення. Форми розмноження тварин. Статеві клітини та запліднення                  
 Мета:розкрити сутність розмноження, запліднення, їх особливості, значення, розширити й поглибити знання учнів про форми розмноження у тварин; будову статевих клітин;
Базові поняття: розмноження, статеве розмноження, нестатеве розмноження, статеві клітини, запліднення.
 Актуалізація  опорних знань (завдання виконати в зошиті).
 1.Вправа «Утвори пари»: утворіть пари між буквою та цифрою.  

1 Муха                                          А очі захищені повіками
2 Павук хрестовик                       Б очі складні ( фасеткові)
3 Окунь річковий                         В очі розміщені на щупальцях
4 Жаба ставкова                           Г вісім простих очей
                                                       Д очі без повік

1 здатні до ехолокації                  А гадюка степова
2 мають бічну лінію                     Б кажан звичайний
3 мають велике поле зору            В короп звичайний
4 органом дотику слугує язик     Г дощовий червяк
                                                        Д сова болотяна
2.      «Експрес-тести».
1.      Головний мозок хребетних тварин має п’ять відділів:
А       так                               Б ні
2.      Мозочок краще розвинений:
А       у птахів                       Б амфібій
3.      Продовженням спинного мозку є:
А       довгастий мозок         Б проміжний мозок
4.      Центром орієнтувальних рефлексів є:
А       середній мозок           Б проміжний мозок
5.      Відділ головного мозку, що забезпечує координацію рухів і рівновагу тіла,— це:
А       довгастий мозок         Б мозочок
6.      Відділ головного мозку, у якому містяться центри дихання, серцевої діяльності, регуляції обміну речовин,— це:
А       передній мозок            Б довгастий мозок
7.      Відділ мозку, який має борозни і звивини:
А       передній мозок            Б середній мозок
 3.      Вставити пропущені слова в тексті.
Найбільшого розвитку досягає нервова система ________________ . З __________ відділів найкраще розвинений ________________ мозок і його __________. У більшості ________________ вона утворює ________________ і ________________ . Установлений зв’язок між числом _______________ і складністю поведінки. Також добре розвинений ________________ , який має, як і у птахів, звивини.
Інформаційне повідомлення.
Розмноження є універсальною властивістю всіх організмів, у тому числі тварин. Воно забезпечує безперервність і спадковість життя.
Отже, розмноження – це властивість живих організмів відтворювати собі подібних, завдяки чому забезпечується безперервність і спадковість життя.
 При безстатевому розмноженні новий індивідуум утворюється за допомогою спор чи спеціальних клітин, без участі гамет 
  Статеве розмноження вимагає залучення двох індивідуумів, зазвичай різних статей.
       Заплі́днення (сингамія) — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження. Внаслідок запліднення утворюється зигота, яка дає початок новому організмові.
     Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при  нестатевому розмноженні.
      Розрізняють зовнішнє заплідення, при якому злиття гамет відбувається поза тілом самки, і внутрішнє заплідення, при якому гамети зливаються у тілі самки. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетнихриб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві продукти у навколишнє середовище. Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежить від умов середовища. У тварин із внутрішнім заплідненням (переважно наземних тварин) є спеціальні придаткові статеві органи для переносу сперми з тіла самців у тіло самок. Цей процес потребує узгодження дій самця і самки, і тому у тварин виробилися складні форми поведінки (статеві інстинкти), які забезпечують цю узгодженість.
 Заплідення відбувається в результаті активного руху сперматозоїда до яйцеклітини, завдяки речовинам, що виділяються гаметами. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин, що мають одинарний набір хромосом, відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для соматичних клітин організму.
У ссавців запліднення є внутрішнім і відбувається в результаті статевого акту, коли самець вводить свій статевий орган в отвір піхви самиці. Після того, як у самця відбудеться еякуляція, велика кількість сперматозоїдів рухається до яйцеклітини.
Будова статевих клітин. Статеві клітини мають характерну здатність до запліднення, точніше до злиття з клітиною протилежної статі, що дає початок розвитку нового організму. У зв'язку з цим, статеві клітини порівняно із соматичними мають ряд особливостей, із яких найбільш важливою є наявність у них половинного набору хромосом, а разом з ним і ДНК.
Сперматозоїди мають дуже маленькі розміри, їх довжина становить від 10 до 800 мкм, однак інколи може досягати 8000 мкм (деякі ракоподібні). Ці клітини рухаються переважно за допомогою джгутика. Сперматозоїди ссавців мають коротеньку голівку, у якій міститься ядро. На її передньому кінці є особлива органела — акросома, яка забезпечує проникнення сперматозоїда в яйцеклітину, виділяючи ферменти, що розчиняють оболонку яйцеклітини та забезпечують її активацію.
— Чим яйцеклітини відрізняються від сперматозоїдів?
Яйцеклітини відрізняються від сперматозоїдів більшими розмірами, оскільки здебільшого містять запас поживних речовин, потрібних для розвитку зародка та можуть бути вкриті різноманітними оболонками.
    Домашнє завдання
1. Опрацювати матеріал параграфа 40.
2. Виконати завдання з теми уроку в робочому зошиті.
3. Підготувати міні-проєкт «Турбота про потомство» (у вигляді презентації, слайд шоу тощо
Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою: svitlananepokrita 123@gmail.com
Урок на 02.04.2020 та 03.04.2020
Тема: Органи чуття їх значення. Нервова система, її значення і розвиток у різних тварин. Лабораторне дослідження: Вивчення органів чуття тварин.
Мета: ознайомитися з особливостями будови нервової системи та органів чуття у різних груп тварин; розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до живих організмів, що оточують людину.
Базові поняття і терміни: дифузна, стовбурова, вузлова та трубчаста нервові системи
І. Актуалізація опорних знань.
 «Вірю — не вірю» (виконати в зошиті). Необхідно позначити пропоновані твердження познач­ками «+» — вірю або «–» — не вірю.
Чи вірите ви, що
1)  рух амеби до кристалика цукру — це позитивний таксис?
2)  у павуків 8 пар простих очей?
3)  риби мають внутрішнє вухо?
4)  комахи мають фасеточні очі?
5)  очі амфібій захищені трьома повіками?
6)  рух інфузорії до джерела живлення — це негативний фототаксис?
7)  бічна лінія характерна для риб та пуголовків жаб?
8)  ознакою органа слуху ссавців є наявність вушної раковини?
9)  для одноклітинних організмів характерні примітивні рефлекси?
10)    усі ссавці здатні до ехолокації?
11)    органи нюху риб представлені нюховими капсулами?
12)    усі тварини однаково відповідають на різні види подразнень?
 «Хрестики-нулики».
1.Відшукати пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з тварин, яким властиві таксиси.
1 окунь
2 інфузорія
3 дощовий черв’як
4 куниця
5 амеба
6 гідра
7 кумка
8 евглена
9 ластівка
2.Відшукати пряму лінію по горизонталі, вертикалі чи діагоналі з тварин, очі яких оточені трьома повіками.
1 крокодил
2 сова
3 тритон
4 олень
5 аурелія
6 пінгвін
7 квакша
8 ведмідь
9 акула
Мотивація навчальної діяльності
Проблемне запитання:
Різні групи організмів мають нервову систему різної складності. Як ви вважаєте, з чим це пов’язано ?
 Вивчення нового матеріалу. Інформаційне повідомлення
Що таке нервова система?
Нервова система — це система органів та структур, які здійснюють регуляцію всіх життєвих процесів організму, здійснюють координацію діяльності всіх інших його систем та органів, забезпечують взаємодію, зв’язок із зовнішнім середовищем.
Складання опорного конспекту (записати в зошити)
Значення нервової системи:
     регулює роботу різних органів;
     погоджує між собою діяльність різних органів і систем органів;
       забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінних умов цього середовища.
1. Типи нервових систем тварин
         У процесі еволюції у тварин виникли такі типи нервової системи: дифузна, стовбурова, вузлова та трубчаста.
Дифузна нервова система найдавніша, характерна для кишковопорожнинних, у яких утворена дифузним сплетінням нервових клітин в ектодермальному шарі тіла тварин. Примітивність такої системи полягає в тому, що відсутнє розподілення її на центральну та периферичну частини та відсутні довгі провідні шляхи. Сітка відносно повільно проводить подразнення в усіх напрямках від нейрону до нейрону. Так як нейрони пов'язані з шкірно-м᾽язовими  клітинами, то хвиля збудження від якої завгодно точки тіла поширюється далі і супроводжується м'язовими скороченнями. Реакції організму мають неточний характер. Але велика кількість зв'язків між елементами дифузної нервової системи спричиняють їхню широку взаємозаміну, а цим забезпечується надійність функціонування.
Стовбурова нервова система характерна для Плоских та Круглих червів і характеризується утворенням скупчень нервових клітин, які набувають форми тяжів, що проходять уздовж тіла. При цьому особливо розвивається парний мозковий ганглій, тобто в ході еволюційного розвитку спостерігається процес цефалізації. Переваги, що отримують організми зі стовбуровою нервовою системою в порівнянні з дифузною - це, в першу чергу, ускладнення поведінки, зокрема, можливість формування умовних рефлексів та підвищення швидкості реакції на подразник. Разом з тим, їх нервова система зберігає високу здатність до регенерації через неповну спеціалізацію відділів, що є перевагою в порівнянні з досконалішими системами. Проте реакцій на подразник примітивні. До того ж даний тип нервової системи забезпечує лише примітивні умовні рефлекси через незначний ступінь концентрації нервових клітин.
Вузлова нервова система типова для кільчастих червів, молюсків, членистоногих. Для неї характерне скупчення тіл нервових клітин з утворенням вузлів — гангліїв. Нейрони, зосереджені у гангліях, утворюють центральну частину нервової системи. Відбувається диференціація нейронів згідно з різними функціями. Нейрони, по яких інформація поступає в нервові центри називаються доцентровими (чутливими). Нейрони, по яких інформація від нервових центрів іде до органів, називаються відцентровими (руховими). Завдяки спеціалізації нейронів, нервовий імпульс проводиться певним шляхом, що забезпечує швидкість і точність реакцій. Також даний тип нервової системи завдяки високій централізації дозволяє формувати складні умовні рефлекси та інстинкти. Таким чином,у організмів з даним типом нервової системи спостерігається значне ускладнення поведінки. При цьому найрозвиненіша вузлова нервова система характерна для головоногих молюсків, яких називають «ссавцями моря» завдяки складності поведінкових реакцій. Також для них характерний високий рівень розвитку сенсорних систем.
Трубчаста нервова система характерна для вищих тварин — хордових. Ця система забезпечує найбільшу точність, швидкість та локальність відповідних реакцій. Для неї характерна вища ступінь концентрації нервових клітин. Центральна нервова система складається із спинного мозку у вигляді трубки та головного. У процесі еволюції ускладнювався розвиток головних відділів мозку та зростала його регулююча роль. Цей процес назвали цефалізацією. У головному мозку вищих хребетних утворився новий відділ — кора великих півкуль. Вона збирає інформацію від усіх сенсорних і рухових систем, здійснює вищий аналіз та слугує апаратом тонкої умовнорефлекторної діяльності. У людини кора ще є органом психічної діяльності та усвідомленого мислення.
Недоліком трубчастої нервової системи є її низький потенціал регенерації, що пов’язано як з незамінністю багатьох структур, так і з повільним відновленням самих нейронів. До того ж різні ділянки мозку виконують різні функції. Така вузька спеціалізація окремих структур одного з найважливіших органів унеможливлює регенерацію мозку, бо при його пошкодженні один відділ не може замінити інший, тому пошкодження центрів призводить до порушення функцій організму в цілому.
Самостійна робота за текстом підручника. Заповнити  таблицю (у зошити)
Типи нервових систем тварин
Тип нервової системи
Характеристика
Тварини, яким притаманна нервова система
Дифузна


Стовбурова


Вузлова


Трубчаста


 2. Органи чуття тварин.
       Тваринний організм не може існувати без зв’язку з навколишнім середовищем. Єдиним каналом такого зв’язку між організмом і зовнішнім середовищем є чутливі клітини, які розсіяні по всіх тканинах тіла тварини чи об’єднані у органи чуттів. Від них сприйнята інформація передається до ЦНС (центральної нервової системи).
Органи механічної чутливості. В органах механічної чутливості подразнення механорецепторів відбувається внаслідок фізичної деформації - руху або тиску у різних проявах ( вібрації, згинання, удару тощо). Сюди в першу чергу відносяться органи дотику, які представлені рецепторами дотику.
Органи дотику безхребетних тварин часто представлені сенсиллами - групами чутливих клітин.
У хребетних тварин механічні подразнення сприймаються вільними закінченнями нервів у шкірі або спеціальних кінцевих органів, які складаються з сенсилл. Роль органів дотику у ссавців грає також волосся, в сумці якого містяться чутливі клітини і сітка нервових закінчень. Дуже ефективними органами дотику є довгі тверді волоски, наприклад, “вуса” хижих тварин.
Для первинноводних хребетних тварин (риб і амфібій) досить характерними є так звані органи бічної лінії. Ці спеціалізовані шкірні органи сприймають рухи і коливання води. У риб при цьому у товщі шкіри утворюються канали, що відкриваються отворами назовні. На стінках каналів розташовані окремі рецептори бічної лінії.
До органів механічної чутливості відносяться також і органи рівноваги й слуху. Перші слугують для сприйняття свого положення у просторі, другі - для сприйняття звукових коливань.
Органи слуху, які сприймають звукові коливання, є і у безхребетних і у хребетних тварин.У хребетних тварин орган слуху має більш складну будову і є одночасно й органом рівноваги.
Головну частину органа слуху хребетних тварин становить внутрішнє вухо, або перетинчастий лабіринт. У наземних хребетних будова органа слуху ускладнюється. В них вже утворюється середнє вухо, яке наділене барабанною перетинкою і слуховими кісточками (молоточок, ковадло й стремінце) , а потім формується й зовнішнє вухо, особливо розвинуте у ссавців. Всі ці ускладнення забезпечують можливість чути у повітряному середовищі, звукопровідність якого відносно невелика.
Показовим прикладом того, наскільки важливими є звукові сигнали в житті деяких тварин, є локаційні системи кажанів, які використовуються ними під час польотів у темноті.
Кажани для дослідження простору, який їх оточує, випромінюють орієнтаційні звукові сигнали тривалістю всього біля 1 мілісекунди і частотами, які лежать поза межами слухового сприйняття людини. Луна від сигналу, який відбивається від різних перешкод і комах, діє на слуховий апарат тварини так же само, як діють низькі частоти - на вухо людини. Спеціалізовані слухові відділи мозку цих тварин аналізують ці відбиті сигнали на протязі малих долей секунди. Таким чином кажан уникає зіткнення з перешкодами і ловить комах.
Китоподібні також використовують схожі прийоми локації, які основані на розповсюдженні звукових хвиль у водному середовищі. Цей тип активної акустичної орієнтації, який зветься ехолокацією, вражає не тільки тим, що кажани і кити сприймають дуже слабкі сигнали, але й тим, що вони здатні надзвичайно швидко перебудовувати свою поведінку, корегуючи своє переміщення і визначаючи місцеположення здобичі.
Органи зору. Світлові подразнення можуть сприйматися і тваринами, які не мають спеціальних органів зору. Однак, у реагуючих на світло організмів, як правило, є особливий світлочутливий апарат. В самому простому випадку це світлочутливі клітини, які розсіяні у покривах тіла і у мозку (як у дощових черв’яків, наприклад).
У примітивному випадку світлочутливі клітини просто розкидані під шкірою і здатні відрізняти світло від темряви і інтенсивність освітлення. Такими клітинами обмежується зоровий апарат деяких війчастих червів і п’явок.
Найбільш досконалими очами у безхребетних тварин володіють головоногі молюски - восьминоги, кальмари, каракатиці. Хоч такі очі розвиваються інакше, ніж у хребетних тварин, його зорові можливості подібні до зорових можливостей ока досить досконалих представників тих же хребетних тварин. В ньому є сітківка, кришталик, радужна оболонка з зіницею, роговиця і навіть повіки (у восьминогів).
Органи зору хребетних тварин представлені парними очами кулеподібної форми, які знаходяться у особливих западинах черепа - орбітах. Зовнішню оболонку ока - склеру - утворює шар хрящу або щільної сполучної тканини. На передній поверхні ока (перед зіницею) склера переходить у тонку прозору рогівку, яка вкрита епітелієм. Зсередини до склери прилягає судинна оболонка, а за нею слідує темна пігментна оболонка. На кордоні між склерою і рогівкою краї судинної і пігментної оболонок утворюють райдужку - кільцеву зморшку, яка обмежує отвір - зіницю.
У сітківці хребетних тварин є два основних типи рецепторних клітин - палички і колбочки. Палички, які відсутні лише у деяких денних птахів, забезпечують високу чутливість ока в умовах слабкого освітлення. Поріг їх сприйняття нижчий, ніж у колбочок, і вони звичайно поєднані між собою. Колбочки розраховані на чітке бачення при доброму освітленні. Вони відповідальні й за кольоровий зір, в той час коли палички кольори не розрізняють.
Органи хімічного чуття.
У молюсків скупчення чутливих клітин розташовані у так званих нюхових ямках або в окремих частинах мантійної порожнини. Спеціалізовані органи хімічної чутливості молюсків, які знаходяться у мантійній порожнині, досліджують якість води, що поступає до зябер. Функцію органа смаку в них виконують нюхові ямки, які допомагають їм знаходити і впізнавати здобич.
Органи смаку членистоногих побудовані у вигляді сосочків, які розташовані на ротових придатках або на вусиках, а у комах навіть на лапках. Тварини, обмацуючи вусиками предмети, прикладають чутливі закінчення до поверхні, яка пахне. Органи НЮХУ мають вигляд ямки, дно якої вистелено тонкою плівкою, до якої підходять закінчення чутливих клітин. Запахи вільно проникають через плівку і отримують доступ до рецепторів. Органи нюху пов’язані головним чином з вусиками. У бджіл кількість таких ямок досягає 14-15 тисяч на кожному вусику.
Гострота нюху комах просто вражає. Це перевірено у експериментах з статевими пахучими секретами особливих залоз, які мають здатність приваблювати особин протилежної статі метеликів. Французький ентомолог А.Фабр ще у ХІХ столітті показав, що самець дубового шовкопряду уловлює запах самки, знаходячись від неї на відстані у декілька кілометрів. І у цьому немає нічого дивного, якщо пригадати, що запахи відіграють виключно велику роль в житті комах. Ці тварини, керуючись запахами, розшукують їжу, партнерів для парування, місця для відкладання  яєць тощо.
У хребетних тварин орган нюху розвивається як потовщення ектодерми, яке заглиблюється у шкіру і утворює нюховий мішок, який відкривається назовні отвором - ніздрею.
Органами смаку хребетних є смакові бруньки - скупчення чутливих і опорних клітин, які розташовані у ротовій порожнині, а у риб також у стравоході, глотці, на губах і навіть на плавцях. При цьому основа чутливих клітин звичайно оплітається кінцевими закінченнями нервів.
Порогова чутливість до запахів у хребетних тварин також дуже велика і варіює у значній степені. Їжаки можуть виявлять присутність їстівних комах за запахом на відстані 1 м, а наближення ворога (наприклад, тієї ж собаки) - 9 м. Ну і дивовижне повернення мігруючих лососів на нерест до тієї ж річки, у якій вони самі народились, також пов’язане з їх нюхом.
Таким чином, запахи для тварин є дуже важливим засобом спілкування і обміну інформацією.

Лабораторне дослідження
Тема: Вивчення органів чуття тварин
Мета: ознайомитися із будовою та функціями органів чуття у тварин; визначити пристосованість тварин до умов середовища життя за допомогою органів чуттів.

Хід роботи
1. Розгляньте схему будови бічної лінії риб. Яке значення має цей орган для риб? Чи потрібна бічна лінія наземним тваринам ?





2. Органи чуттів, що знаходяться на голові  у плазунів наземного типу. Яких змін у зв’язку з цим вони зазнали ?
3. Пригадайте, яку будову мають органи слуху у риб, земноводних та ссавців. З чим це пов᾽язано ?
4. Зробіть висновок.
Узагальнення і закріплення знань
«Закінчи речення» (в зошити).
1.  Уперше нервова система з’явилась у …
2.  Тип нервової системи кишковопорожнинних — …
3.  Тип нервової системи членистоногих — …
4.  Членистоногі, нервова система яких має вищий рівень розвитку,— …
5.  Відділи центральної нервової системи хребетних — …
6.  Стовбурова нервова система притаманна …
7.  Тварини, нервова система яких представлена декількома парними нервовими вузлами, які розташовані в різних частинах тіла та з’єднуються нервовими тяжами,— це …
8.  Тварини, нервова система яких досягає найбільшого розвитку,— це …

Домашнє завдання.
1.Опрацювати параграфи 38,39
2. Скласти ребуси до термінів, що розглядалися на уроці.

Виконані завдання надсилайте на електронну пошту за адресою: svitlanannepokrita 123@gmail.com

    


Немає коментарів:

Дописати коментар